Не щастить, буває, не щастить
Не щастить, буває, не щастить,
Всі надії гинуть, пропадають,
Радість більше в душу не летить,
А думки натомість відлітають.
Світ сіріє, ніби той мертвець,
І втрачає барви неповторні,
Лиш якийсь осатанілий жнець
Пожинає дні сумні і чорні.
Сонце тоне в хмарах назавжди,
Люди жовкнуть, мов на осінь листя,
У майбутнє губляться сліди,
І життя – розсипане намисто,
Що згубилось у зневірі й тьмі,
В щілинах підлоги долі-ганку.
Боже, не згуби мене в пітьмі,
Дай дійти, дожити до світанку.
Додав: miknech (10.02.2015)
| Автор: © Михайло Нечитайло
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1159 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.
leskiv : Приєднуюся до ваших побажань усім українцям.
leskiv : Рада, що ви маєте таку чудову Музу.