Не щастить, буває, не щастить
Не щастить, буває, не щастить,
Всі надії гинуть, пропадають,
Радість більше в душу не летить,
А думки натомість відлітають.
Світ сіріє, ніби той мертвець,
І втрачає барви неповторні,
Лиш якийсь осатанілий жнець
Пожинає дні сумні і чорні.
Сонце тоне в хмарах назавжди,
Люди жовкнуть, мов на осінь листя,
У майбутнє губляться сліди,
І життя – розсипане намисто,
Що згубилось у зневірі й тьмі,
В щілинах підлоги долі-ганку.
Боже, не згуби мене в пітьмі,
Дай дійти, дожити до світанку.
Додав: miknech (10.02.2015)
| Автор: © Михайло Нечитайло
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1091 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Щиро дякую за коментар
leskiv : Пречудова у вас уява. Сподобався вірш.