Тарас Шевченко не забронзовілий та припалий пилом офіціозний митець, яким робили його комуністи і хочуть зробити сучасні українські(точніше, АНТИукраїнські!) можновладці! Кобзар - наш сучасник, бо його твори й досі дають відповіді на багато пекучих питань, котрі бентежать нинішнє українське суспільство. Аби переконатися в тому, варто лише перечитати шевченківське "І мертвим, і живим". Неначе про наше сьогодення йдеться!
Щиро дякую Вам, пане Василю, за цю публікацію! Це свято мало би стати в Україні вихідним днем. Тарас Шевченко є такою ПОСТАТТЮ, що його день народження є ПОДІЄЮ для усіх свідомих українців. В принципі, якщо розібратися, то в "Кобзарі" сказано вичерпно усе про минуле України і, на жаль, про сьогодення, а може і майбутнє... Цікавий матеріал в тему дня народження Тараса Шевченка: http://www.radiosvoboda.org/a/28358945.html
Але який чудовий тост, Надя!Це ти колежанці написала? Такі тости залюбки викрадаються і вивішуються на сайтах поздоровлень. Там тисячі текстів, під котрими нема жодних імен. А хтось же все те римував та вкладав душу... :smile:
Дякую за Ваш коментар, пані Катерино! Стосовно росіян, то після 2014-го року я бачу вельми суттєві зміни у їхній поведінці на літсайтах. До анексії Криму автори з Росії дуже активно і доволі часто друкували твори антипутінської спрямованості, гостро критикували дії уряду Росії. На сайтах голоси, так званих, ватників та імперців-чорносотенців звучали ледь-ледь. А зараз все навпаки: "вата" та погромники дефілюють на авансцені, а люди прозахідної та продемократичної орієнтації майже не виголошують свої думки, або роблять це у дуже завуальованій формі. На декотрих сайтах твори авторів з України, в котрих є правдива інформація про події на Донбасі, просто нищаться модерацією, а перед тим, на них збігаються усі штатні та нештатні місцеві українофоби, аби плюнути в українського патріота отруйною імперською слиною. Але! Вважаю, пані Катерино, важливим, аби українські патріоти йшли зараз на сайти РФ і грамотно та, не побоюсь цього слова, хитро працювали серед ворожого середовища. Тим більше, що проукраїнськи налаштовані росіяни нікуди с літсайтів не ділися і їм потрібно надавати різнопланову допомогу. Кожен свідомий українець має робити, бодай, хоч щось на ниві пропаганди українських ідей! КОЖЕН! Інформаційна війна в Мережі йде і поки що, на жаль, Росія все ще виграє цю війну. Гірко це визнавати, але те є саме так!
Хочу надати Вам посилання на дуже цікаве інтерв'ю українського представника інформагенства УНІАН у Москві пана Романа Цимбалюка. Він якраз говорить про інформаційну війну, котру веде Росія проти України. http://www.radiosvoboda.org/a/28330807.html
Будемо вірити та боротися, пані Катерина! Боротися необхідно! Нехай не кожен може бути героєм, але кожен український патріот може робити, бодай, щось, і це "щось" все рівно є кращим, ніж мовчазне скніння та очікування на ласку Божу!
Найстрашнішим зараз, пані Катерина, є те, що зневіра та відчай панують вже, практично, в кожній українській оселі! Такий моральний стан українців веде до надзвичайно великої ймовірності приходу до влади пропутінських сил, котрі мають на меті кардинальний розворот України у бік "північних братів". Порошенко та його оточення вже чітко засвідчили своїми діями, що вони не збираються кардинально реформувати злочинну клептократичну систему, котра панує в Україні вже чверть століття, а роблять тільки імітацію реформ. Все це, як лікування припарками раку. Якщо до влади не буде приведено вольову та рішучу людину, для котрої Україна є дійсно ПОНАД УСЕ, колапс державності може відбутися вже вельми скоро. За словами Анатолія Гриценка, 2017-й рік є останньою межою, далі котрої Україна йти вже не може, бо далі - розпад та хаос.
Уклін тобі, Надя, що ти так щиро та активно популярізуєш те, про що в Україні зараз не дуже і говорять! Зараз усі суто матеріальним переймаються, але, якщо своїх героїв забудуть, то не буде ні матеріального, ні духовного - знову з Кремля указівочки будуть отримувати та поспіхом виконувати!
"Разом з вірою в Бога, надією, у душі непокора гуде. Тільки вчасною, кожного, Дією - до завершення мова дійде!" -------------------------------------------------------------------
Все вірно сказали, пані Катерино! Вчора слухав та дивився по Інтернету відомого українського політолога Олексія Арестовича, то він сказав вбивчу річ про те, що Революція Гідності своєю щирістю та звитягою дала Україні, умовно кажучи, мільйон, але за три роки, що минули з того героїчного часу, влада разом із суспільством розтринькали те колосальне багатство майже повністю і нині Україна опинилася у ситуації, коли вже йдеться про можливість втрати держави, як такої. Від себе скажу, що таке в історії України вже не вперше - саме через мерзотних владоможців та байдуже суспільство Україна лягла перед більшовиками, потім були вщерт розтринькані здобутки Помаранчевої Революції, а тепер вже і Другий Майдан знівельований майже до нуля! Українська Карма! Маленьке зауваження щодо тексту Вашого щирого вірша: "лікарства" - то є суто російське слово, українською те є "ліки"...
Ясна річ, що з усього цього можна голосно реготати, але саме отакі ватани і є головними виборцями Путіна! Росія була, є і завжди буде країною ХОЛОПІВ, що вірять у свого ЦАРА! І байдуже, хто сидить у Кремлі - руський народ вважає його за БАТЬКА! Про це потрібно пам'ятати, перш за все, тим, хто навіть і зараз все ще вважає Росію братською країною! Панове, подивіться пильно на ваших "братів"! Що, подобаються?! ;)
Читаю цей матеріал вже втретє(до того він був на НеУПП та "Твої стіхі") і кожного разу розчулююсь аж до сліз... Надя, хай твоя мама відпочиває від усіх цих реалій хронічно сумного українського буття! Вона прожила страшенно нелегке життя і добре, що Господь дав їй таки заспокоєння...
Ти знаєш, Надя, наявність коментарів не є показником інтересу до матеріалу. Абсолютна більшість користувачів-українців на УСІХ сайтах, де вони присутні, є найменш активними. Це мої спостереження за багато років тусовки у Мережі. Українці, у своїй масі, застрахані та вважають за краще триматися "попід тином". Це всюди кидається у вічі.;) А от прочитань тих матеріалів, що я тут вкидаю, таки багато. Ну, значить мої зусилля не є такими вже і марними. Читають тихенько та, тихенько ж, тікають "попід тин". ;)