Ви написали дуже гарний коментар, пані Катерино! Щодо позиції талановитої журналістки Мирослави Барчук, то я з нею погоджуюся в цілому. І мені дуже імпонує сміливість цієї привабливої жінки, коли вона говорить в обличчя мільйонів українців правду про них самих. Так, народ, котрий у Харкові в першому ж турі виборів на посаду мера міста обирає ВІДВЕРТОГО бандюка на прізвісько Гепа, не є мудрим! Так само і на моїй Чернігівщині, коли минулого року сотні людей на протязі кількох діб під холодним дощем стояли у зрусифікованому Чернігові за гречкою від шахрая з команди Порошенка під час виборів депутата у Верховну Раду, було чітко і на весь світ продемонстровано жалюгідний інтелектуальний та духовний рівень великої кількості населення. Ганьба! І саме оці йолопи й досі потай моляться на Москву та на кухнях шепчуться про те, що "нехай би краще сюди Путін прийшов та парадок навьол"... Пані Катерино, я абсолютно згоден з Вами, що Україна потребує Провідника! КОНЧЕ ПОТРЕБУЄ! В свій час маршал Карл Густав Маннергейм просто врятував Фінляндію взимку 1939-го року від сталінської навали. Фіни під його керівництвом зробили реальне диво, зупинивши тієї зими армаду РККА. Україна теж мала такого Провідника - генерала УПА Романа Шухевича, під проводом котрого повстанці аж до середини 50-х років чинили опір москалям у лісах та горах Галичини та Буковини. Чи з'явиться в Україні новітній Вождь, для котрого Україна реально буде ПОНАД УСЕ, покаже час. Мені дуже хочеться у те вірити, пані Катерино!
Заборона російських соціальних мереж в Україні, як і усе, що робить нинішня влада, вийшла із страшенним запізненням і спрацювала лише на користь антиукраїнських сил. Аби усе те було здійснено влітку 2014-го року, коли Росія відібрала в України Крим та вдерлася на Донбас, то дії влади підтримали б мільйони громадян. Так само, саме тоді потрібно було в односторонньому порядку вводити з країною-агресором візовий режим. А тепер дії Порошенко виглядають недолугими, бо політичний український потяг вже пішов так далеко, що в разі призначення дострокових парламентських та президентських виборів, у "п'ятої колони" в Україні є відмінні шанси зробити могутній реванш. Причина того - страшенна зневіра виборців у щирості нинішньої влади та тяжка втома від ПСЕВДОреформ та поглиблюючогося розшарування на жируючу верхівку і злиденні низи, котрими за останні роки стали вже 3/4 населення України. Деморалізоване суспільство не здатне на конструктив. В такому випадку треба чекати, в кращому випадку, приходу до влади крайньо-правих сил, а у найгіршому - пропутінських засланців з недобитих ригів та перелицьованих комуняк!
Дуже гарно все зробила, Надя! Вічна слава ГЕРОЮ! Вже десь біля 10 тисяч українських воїнів полягло на Донбасі... І схоже на те, що ця війна - на довгі роки. Боюся, що це український Карабах. Повне припинення російської експансії можливе тільки в разі розпаду Російської Федерації. Тоді їм вже не до відродження СРСР буде - Татарстан з Бурятією та Якут Саха приборкати б!
Політична карикатура Олексія КустовськогоПОДІЛИТИСЬ
(Рубрика «Точка зору») В українській столиці демонтовано останній пам’ятник Леніна. Остаточне зникнення з п’єдесталу більшовицького вождя збіглося з рішенням Європейської ради щодо надання Україні безвізового режиму з ЄС. Для мене це не просто збіг. Я не бачив жодної європейської країни – ані у старій, ані у новій Європі – в якій Ленін визначав би ландшафт. Звичайно, є країни, де до більшовицького вождя ставляться як до помітного іноземного політика. Але поставити меморіальну дошку Леніну в Швейцарії, якій не довелося дізнатися, що таке справжній комунізм і терпіти пам’ятники вурдалаку в країні, спотвореній комунізмом – це зовсім не одне і те ж.У той час як в Україні зникає сама пам’ять про Леніна, в Росії воскресає пам’ять про Сталіна. Саме про Сталіна, не про Леніна. Ленін після викриття культу особи Сталіна був символом «хорошого комуніста». І, судячи з усього, сучасні правителі Росії не можуть погодитися саме з цим образом вождя-гуманіста – бо справжній Ленін гуманістом не був ніколи. Їм потрібен Сталін, тому що саме Сталін – це всевладдя держави і страх світу перед Росією. Путін хоче, щоб його боялися і свої, і чужі.Одиночний пікет у центрі столиці Росії. Москва, 19 квітня 2017 року
«Культ Перемоги», який в останнє десятиліття прийняв у Росії огидні дикунські форми, що не мають ніякого стосунку до самої історичної події, багато в чому пов’язаний саме зі спробами повернути Сталіна в історичну свідомість росіян. Це не так просто – тому що не просто остаточно винищити пам’ять про репресії. Але це необхідно для країни, в якої немає жодного бачення майбутнього – тільки страшне минуле, яким хочеться пишатися. Але бажання є – і тому кожен День Перемоги стає кроком до повернення Сталіна на п’єдестал, до відродження всевладдя чекістів і страху світу перед непередбачуваністю Росії. Якщо чесно, тільки заради цього – а зовсім не заради пам’яті – День Перемоги російському керівництву і потрібен.Цивілізаційне розлучення України і Росії багато в чому обумовлене не тільки тим, що одна країна прагне в сучасну Європу, а інша занурюється в середньовічну азіатчину. Але і тим, що українці відмовляються від Леніна, а росіян повертають до Сталіна. У наших умовах це є більш визначальним, ніж українські надії на європейську інтеграцію і російська химера Євразійського союзу. Віталій Портников– журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо СвободаДумки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
Віталій ПортниковСпівпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.АВТОРА Тwitter RSS
В Україні ще й досі ніхто на державному рівні реально не займається впровадженням ПРАВДИВОЇ історії участі українців у Другій світовій війні. Влада, котра за її сутністю не є українською, займається ПРОФАНАЦІЄЮ українських ідей, а не повсякденним та всеохоплюючим насадженням їх в Україні. Поки - так, Україна, з-дебільшого, продовжуватиме жити в історичному просторі СРСР з усіма цими святами-рудементами Совка.
Політологи пророкують, що ця війна буде аж доти, доки Путін буде у Кремлі... В принципі, вона вигідна українським бізнесовим елітам, а для Росії - усе це звична справа. Вони влізли в Грузию, Молдову, воюють у Таджикистані та Нагірному Карабасі... "БРАТСЬКА КРАЇНА"!
Пані Катерино, серед депутатів Верховної Ради є доволі багато саме тих, хто страшенно хоче, аби москаль знову в Україні свій порядок навів! Платить їм Путін за те дуже щедро, так що вони за такі гроші потіють добряче.
Страшна у Вас доля, пані Катерино! Не знаю, що тут сказати... В такому випадку залишається одне - йти до церкви і шукати там порятунку. Але, як на мене, то краще всього присвятити роки, що залишилися, якійсь діяльності на користь людей. Але для того треба мати сили, а їх у Вас, скоріше за все, не дуже багато... Сумно, пані Катерино, дуже сумно! Можливо, хоча б онуки залишилися від Ваших синів... Як так, то те все ж, хоч якась Вам розрада...
Надя, вірш писався у 2006-му році. Те, що я тоді побачив, неприємно вразило мене і я висловився. А зараз в Острі стало дещо краще в плані комунальному, але в моральному відношенні панує такий самий занепад і виборці - ті ж самі, і обирають вони тих, хто відповідає їхнім совковим смакам - злодійкуваті пики! І оце є найстрашнішім, бо асфальт, сяк-так, можна прокласти, а шлях у майбутнє - ні. А, як так, то радості від гарної дороги, по котрій їздять пики на іномарках, куплених на вкрадені гроші, нема і не може бути.
Надя, з великим задоволенням я передивився це відео. Те, що ти робиш в своєму регіоні - вкрай важливо. Харківщина знаходиться під дуже великим впливом сусідньої Росії, де вже саме слово "Майдан" стало реальною лайкою, тому для школярів, в сім'ях котрих вельми ймовірні антиукраїнські настрої, вкрай цінними є зустрічі з людьми, здатними донести до них українські ідеї та українську правду! Зичу тобі стійкості та наполегливості на цьому нелегкому шляху! Зі щирою повагою, Борис Костинський
Гаслами тут не допоможеш, пане Петре! Україна має отримати власного Карла Густава Маннергейма - Провідника, для котрого доля його нації - УСЕ! А при цій системі, коли за кіло гречки голосують навіть за ВІДВЕРТИХ злодюг, нічого доброго не буде! Ні і ні!
Дуже гарна інформація, Юра! Українці й по сьогодні буквально із розкритими ротами МАСОВО дивляться у зомбоящику всіляких папуг-Кіркорових та інших попсовиків з Раші, а про своїх талановитих співаків іноді і не знають нічого. Поки в культурному просторі України український продукт майже не користується попитом, чекати на різкі зміни в усіх інших сферах життя нашої Батьківщини не варто!
Гарно сказав, Юра! В тих умовах, що склалися в сучасній Україні, тільки істинний патріот-фанатик має очолити та повести за собою розшарований та вкрай деморалізований український загал! Демократія в Україні поки що не принесла нічого, окрім ганебних виборів, де бидлота з комсомольськими мозками обирає повсюди геп та вілкулів! 25 років занепаду! Так не може йти безкінечно! Або Україна розвалиться на шматки, або стане на шлях відродження!
Мені дуже хочеться вірити у краще, пані Катерино, але я РЕАЛІСТ і бачу, що поки головними виборцями є колишні комсомольці та комуністи, Україні нічого гарного не світить. Йдеться про не менш, ніж чверть століття. І те буде не РАЙ ЗЕМНИЙ, а рівень сучасної Польщі. Хоча б!
Пані Наталія, ми з жінкою в Україну, за 22 роки, що живемо в Америці, вже стільки грошей вгатили, що і сказати страшно. А тепер ще й на армію регулярно передаємо волонтерам... Так, ДЕХТО живе зараз таки дещо краще, але в 2006-му році, коли писався цей вірш, в Острі була суцільна руїна. Сміття в місті взагалі не вивозилося і всі вулиці мали такі собі локальні сміттєзвалища, до річок підійти неможливо було - всюди пляшки та мотлох... Ліхтарі на вулицях ніде, навіть в самому центрі, не горіли, люди ходили з такими обличчями, немов би тільки з похорону повернулися... І на цьому фоні - декілька розкішних маєтків в зоні Десни. Неначе НАВМИСНИЙ зухвалий виклик зубожілому населенню! Ввечері іду Остром - кілька дівчаток, розфарбованих та провокаційно одягнених, сідають до маршрутки. Запитав знайому, що йшла повз, куди-то вони їдуть о 10-й вечора? А та - мені: "Ги! У Київ їдуть на нічну зміну! Шалави! Отак от, Борисе, тут в нас!" Зустрівся з другом-рухівцем, а він неначе на Місяці живе - говорить гаслами... Ну, я прийшов додому, повечеряв та й вмазав кілька віршів про враження... Ото така story, M'am!:)
0
Політична карикатура Олексія Кустовського ПОДІЛИТИСЬ 
Одиночний пікет у центрі столиці Росії. Москва, 19 квітня 2017 року 
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('