Пані Наталя, справа не в якості віршів. Аби на цьому сайті почав друкуватися, скажімо, Іван Франко, то і йому ніхто нічого би не написав. В чому справа? Я гадаю, що тут пласт проблем, характерних для всіх україномовних сайтів. Давайте проаналізуємо, хто домінує на таких сайтах? За статистикою "Анумо", це вихідці з Західної України. А де більшість галичан нині є? Та на заробітках: Польща, Чехія, Словаччина, Італія, Португалія, Греція... В Інтернет заробітчани заходять не часто, бо вкалують день і ніч та й Інтернет в них, як правило, тільки на телефонах, а це не дуже надійно. Ті ж українці, хто живуть в Україні, роздавлені економічними негараздами і їхній настрій - не на спілкування. На російськомовних українських сайтах ситуація веселіша, бо там заробітчан майже нема і домінують там люди пенсійного віку зі Сходу та Півдня: Одеса, Дніпро, Харків, Запоріжжя і таке інше. Ну, в них є час і бажання, то ж і відгуків там в рази більше. І якість творів ролі ніякої в цьому не грає. Головне, це активність в написанні рецензій самого автора. Якщо людина пише щодня, скажімо, по десятку відгуків різним авторам, то на любий її твір(НА ЛЮБИЙ!) вона отримує не менше десяти рецензій-коментарів. Скажімо, на найбільшому в світі літсайті Стіхі.ру топрейтингисти, аби мати свої опуси на горі першої десятки ТОП-РЕЙТИНГУ, пишуть не менше 30 відгуків щодня. Як написав відомий російський поет Михайло Гуськов: "Рєцка - на рєцку, баш - на баш..." А без всієї цієї суєти на літсайтах навіть генії мають лічені відгуки. Аби мати купу читачів та прихильників, потрібно капітально побігати по сторінках та понаписувати усім так званих ОПів("Очєнь понравілось!") А, якщо писати про якість твору щиру правду, то будеш в "чорному списку" майже у всіх. Реальність потрібно подавати так, аби вона не була дошкульною. Це ціла наука - писати відгуки без єлею, але достатньо чесно та по ділу.
Знайшов! Але на Ют'юбі зараз дали тільки 2 хвилинки з того величезного інтерв'ю! 15 червня ввечері я встиг подивитися усе, виставив тут, а в ранці знайшов, що весь ролик видалено. Тепер ось вони залишили тільки крихточку... Отака "свобода слова"!
Усі віки лютує злоба. У людства є така хвороба. Часи ідуть, епохи гинуть, А заклики вбивати линуть. Було так, є і далі буде! Бо то є людство, то є ЛЮДИ!
Ой, не до того Україні - москаль з совками лізе в сіні! Тарифи давлять всіх страшні, з Донбасу вісті йдуть сумні... Які рецензії, панове? Час щось вигадувати нОве!
Щиро дякую за глибокий коментар, Сашко! Пенсіонери становлять в Україні майже 50% від усього населення. Серед них отакі Дусі складають колосальну кількість, так що при таких розкладах найближчий час в Неньці виглядає вельми похмуро - Дусі знову і знову будуть голосувати за СРСР... :verysad:
Та дай Боже, Юра, аби усе в Україні було чемно та суто демократично! Але щось не дуже віриться, щоби при такій запущеній хворобі, лікування пройшло без скальпеля...
Руський мір? Ну, це явище взагалі існує тільки в мозках вати. В США навіть нема руської громади в жодному місці. Всі мають власні громади: руськомовні євреї, українці, вірмени та інші вихідці з Імперії Зла, а суто руські - ні! Чому? Та нездатні гуртуватися! Тільки пити та роняти соплі за Русью!
Юра, ніякого Кінця Світу не буде! Весь світ чудово собі живе і навіть подекуди ПРОЦВІТАЄ. А те, що є на планеті місця, типу Північної Кореї, Куби та Росії, то ці країни становлять МІЗЕРНИЙ відсоток в планетарній економіці, не говорячи вже про їхній жалюгідний вплив на духовне життя землян. Для ЦИВІЛІЗОВАНОГО світу ці рудименти минулого століття є яскравим прикладом того, до чого може привести людей слідування хибним теоріям авантюристів, на кшалт Карла Маркса. :yes:
З цього приводу скажу, Юра, що я почав замислюватись над тим ще у школі. Навіть в 6-му класі задав вчителю питання про роль союзників у Другій світовій війні. До того я разом з батьком слухав "Голос Америки" і вже знав доволі багато про все це. Вчитель мені відповів, що та допомога була мізерною і "ВИРІШАЛЬНУ" роль у війні зіграв СРСР. А союзники, мовляв, отримали з рук радянського народу плоди тієї перемоги. Я не став сперечатися, бо вже знав, що вчителі у школі - кріпаки КПРС.
Судячи з відгуку Лілі, у Вас, пані Катерино, сталося велике горе. Якщо це дійсно так, то прийміть мої щирі співчуття! В такому випадку усі слова не мають ніякого сенсу, але обізнані кажуть, що треба йти до людей та якось спілкуватись. Можливо, є сенс написати про все, що сталося прозою... Психологи радять виговорюватись, бо накопичення болю робить його зовсім нестерпним...
Надзвичайно важливий матеріал! Щиро дякую панові Юрію Слащову http://virchi.pp.net.ua/index/8-2463 за надання лінку на це актуальне інтерв'ю Провідника!