Давно не читав такої сильної поезії! Пані Галино, вклоняюся Вам за цю поему! Але, аби здобути Самостійну Соборну Україну, Богові потрібно допомагати. Одних молитов в цій справі дуже не достатньо... А те, що українці в тисячу разів небезпечніші самі собі, ніж усі москалі з яничарами, разом узяті, то є ГІРКА правда! На всіх українських сайтах розбрат та негаразди. А в реальному житті, то взагалі нема про що і казати! Українці, якщо не зможуть перейнятися НАЦІОНАЛЬНОЮ ідеєю, то зникнуть вже доволі скоро. Тільки МОНОЛІТНІ нації в цьому світі мають майбутнє. Європейські ідеї мультикультуризму та політкоректності ведуть Європу до стовідсоткової загибелі. Україна має бачити те і робити висновки, а не бездарно плазувати перед чужинцями та збоченцями! Україна має робити СВОЄ і ПО-СВОЄМУ, а не бігати між Москвою та Брюселем!
Щировам вдячна за високу оцінку. Ви маєте рацію, що Господу Богу потрібно допомогти, але чим? Дати Йому право допомогти, віддатись в Його руки. Коли народ прикликає громовиці, величає Велеса, Перуна, Рода, Коло - Сонце і т.д., то оголошує тим, кому він належить. Отож, коли не покаються всі перед Господом Богом одним і істинним, допомоги марно чекати і звинувачувати Його. Людина – істота духовна, водиться духами, яким дає пріоритет. Саме тому у нашій державі і в народі така колотнеча: не віддається пріоритет Тому, Хто Владика у всьому Всесвіті, хто дав і шанує закон любові, дає волю кожному вибрати самому. Звичайно, якщо не пізнає людина медалі з оберненої її сторони, то буде судити по одній. Важко зрозуміти цю відповідь, що я пишу і що відбувається в Україні, у Європі і у всьому світі, розглядаючи і судячи з тілесної точки зору і філософських тлумачень. Україна має майбутнє, якщо повернеться обличчям до Творця, і принесе гідний плід покаяння; тоді наситяться всі неситі, випростаються всі горбаті і криві духом, чужинців розвіє вітер, як полову. Вірмо в гарне майбутнє, крокуймо йому назустріч, але спочатку слідуймо Господньому повелінню: «Очистіть серця, двоєдушні…»
Сердечно вдячна вам. Не втрачаймо надії, не опускаймо руки, пам'ятаймо минуле не щоб мстити, але лиш для того, щоб не повторювати помилок, і не волочити на ногах нових кайданів, щоб не стати новими рабами в сибірських рудниках і на лісоповалах.
Хороший твір. яскрава поезія із силою думки. має потужний емоційний заряд. хоча поемою це назвати важко. Скоріш міні - поема. написано болюче щиро і загалом добре. просипаймось - пркидаймось. як уклякнемо - коли уклякнем. ходила лише = лише ходила. Моє шанування.
Я підтримую п.Віктора, у творі є шороховатості над якими ще треба попрацювати, але взагалі - СУПЕР!!! Давно не читала такої новели. Браво! Та не можу не погодитися із п.Борисом, що наше сьогодення роздирають не сусіди і вороги, а ми самі своєю нерішучістю і страхом. Можливо, як Ви кажете, нам його посіяли, але ж скільки можна плекати його в серцях і душах, скільки можна спихати негаразди з хворої голови на здорову, може, пора вже згадати хто ми?...
Щиро вам вдячна, дорогенька. Пора пробудитись, промити очі і переоцінити цінності нашого серця, щоб помудріти, бо кайдани, з чиїм би штампом вони не були, залишаться кайданами. Ніде, ніколи ніхто задармо не дасть нічого. Коли ж дасть, то здере десять шкір, а того, що дасть і на хліб не стане. Любімо свою Батьківщину, бо лише вона нас пригріє, коли вилікується. Лікуймо її любов'ю.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
