Вибачте, якщо зробила Вам неприємність своєю критикою. Ви маєте хист, він проглядається у Вашому вірші. А щоб він засвітився якомога потужніше, треба йти шляхом вдосконалення поетичної майстерності. Успіхів Вам на ньому!
Життєвий, Володимире, Ваш вірш і, що також важливо, майстерно написаний. Тільки якось надто традиційно все в плані образності... Але так уже струнко, з вишуканими римами, ритмічно, що не можу не поставити.
По-своєму гарно. Теж люблю Карпати. Стрункий та ритмічний Ваш вірш, Андрію. Але ось шостий та восьмий рядки у Вас закінчуються наголосами на останніх складах, у той час як інші - на передостанніх. Із цим треба щось робити. Старайтеся шукати цікаві рими. Успіхів Вам!
Рада бачити на сайті нову людину! Вітаю Вас! Ірино, ритміка Вашого вірша дуже скидається на народнопісенну. :-) Створити життєву картину Вам, без сумніву, вдалося. (Ох уже ж ця гордість, один з найперших ворогів людини, та й, передусім, тієї, що є суб'єктом цього почуття) Форма потребує доопрацювання. Роксолана має рацію, що замало поетичності у вірші. А ще рими дуже кульгають (а в деяких рядках вони цілком відсутні). Успіхів Вам у літературній діяльності!
Тема ця заслуговує на опрацювання. Якби кожен, передусім, дивився на себе й добре (!) шукав гріх у собі, то, напевно, був би втрачав усіляке бажання судити інших. Хоча, я не знаю, чи живе десь на цьому світі хоч одна людина, яка жодного разу нікого не вкорила вголос чи подумки. Скоріше за все, ні. Усі ми далеко не ідеальні. А вірш вартісний, як на мене. Дуже важливою є тема, та й подання її вельми гідне. Натхнення Вам, Роксолано!