Дякую, Сашко, що не оминув увагою. Не знаю, чому важко прочитався тобі цей вірш... Хоча, в нього, передусім, тема не така уже й легка. Адже ж він про сльози... Та, гадаю, не в тім річ. Припускаю, що форма спричинила таке сприйняття. Розмір, напевно, тяжкуватий...
Сьози, як написано у вірші, бувають з різних причин. А ідея така з'явилася в мене просто так, навіть несподівано. Просто подумала про них. Дякую, пане Василю, за коментар.
Напевно, Вас таки допекло. А, точніше, доморозило. :-) Класний вірш. Аж навіть посміхнулася, читаючи. Якось так написано... наче різко, але з деяким дотепом.
Настрій ліричного героя виражено досить чітко. :-) Найбільше сподобалися рядки: "... на вікні дощовому - з краплин заримовані вітром балади". Першим двом катренам не вистачає вишуканості рим (порівняйте й останнім).
Коли талант проявляється, розкривається в чомусь, його помічають і оцінюють різні люди (у т.ч. і нездари, і ті, хто не розуміється в тій сфері, у якій висловлює свою думку). Але, при цьому, хист оцінюють також ті, хто здатен на те, щоб зробити це гідно. А не показувати його не можна. Немає такого прекрасного, яке б усі лише вихваляли й підносили.