Я починаю свій забіг, Забувши фізики закони. Скрипить морозно білий сніг, Далеко десь лунають дзвони, Свистять, пронизливо, вітри, Збивають дихання і кроки, Здіймають, слідом, догори Пилюки сніжної потоки. Неначе клятий марафон Моє життя проходить мимо... І лиш коли приходить сон... що рідко...лиш тоді щасливий...
|