Лист у переддень святого Валентина

Швидко ніч одягає вікно, не засну,

З чого, навіть не знаю, та з чогось почну,

Я давно не писав, якось не до пера,

Але кличе мене мимовільна журба.

Перед святом кохання у купочці слів,

Щоб у вірші я душу відкрити посмів,

Крізь минулі роки, неприборканий сум,

Я знаходжу, кохана, тебе в морі дум.

Що ж, почну я із того, що, мабуть, не слід,

Напишу тобі, мила, листочок. «Привіт»,

Привітання банальне, але не суди,

Через річку кохання мене приведи

В ту кімнату, в якій моє серце цвіло,

Де було тільки добре, хоч іноді зло

Заважало нам наші знайти береги,

Та ми щире кохання повік берегли.

Доки часу отруйна та бистра стріла

Наше щастя у хаосі світу знайшла,

За стосунками – біль і все менше дзвінків,

На два серця розлуці не шкода вінків.

Та облишим минуле і давай про «тепер»,

Ти ж і досі не вмерла, і я не помер,

Все у мене нормально, а в тебе це як?

Запитаю формально, для мене ж – ніяк.

Я потрохи долаю ряди барикад,

Часом соки чужих п`ю жіночих принад,

Видав збірку віршів, публікацій є ряд,

І мандрую світами, не маючи свят.

Скоро їду у Київ, а потім – у Львів,

Є чого досягати, а щось вже зумів,

В інституті навчаюсь (введу тебе в курс),

Цього року закінчу четвертий я курс.

Не палю цигарок, це робити не став,

Та багато не п`ю (ну хіба що постав),

Я жартую, бо гумор мене не лишив,

В чомусь я, як і був, але дещо змінив.

Ну а ти як? Та знаю, між нами табу,

Тож я краще спитаю сестрицю-журбу,

Та мені відповість щось, можливо, і так,

Що з тобою якийсь є боксер чи співак.

Він, як я, не писатиме ввечері вірш,

Може, м’язи у нього за мене сильніш,

І, можливо, насправді він добрий в душі

І тобі не потрібні щоночі вірші.

На життєвій дорозі нових буде нив,

Я б хотів, щоб Господь тобі щастя зробив,

І закінчу вірша із таких саме нот,

Може, скоро читатиму це для спільнот.

Хай у серці твоєму цвіте завжди рай,

Посміхайся, радій та шалено кохай,

Нехай здійснює мрії святий Валентин,

Щоб світив твій портрет серед сотень картин.

Турбувати не стану загоєних ран,

Не потрібно читати забутий роман,

Я закінчу листа дуже просто – «Бувай»,

У моєму серванті лежить він нехай.