За 300 років може й прийдуть до цивілізації, а поки є, що є, тому й дивуватись не приходиться, що розкидаються своїми дітьми, постачаючи м'ясо в пащеку воєн. Научись.
Научись тишину уважать. Научись тишину избирать. Не кричать, не бомбить и не врать, Чтоб позорно потом не бежать.
Научись ты ценить тишину. И людей научись уважать. Не беги же, как конь, на войну, Чтобы мёртвым в лесу не лежать;
Грузом 200 не ехать домой, И под № в ящике гнить Уж ненужным, забытым страной. Мир, глупцы, научитесь ценить.
Научитесь любовь избирать, Не насиловать, не убивать Чужого и зла – уж не желать. Научись тишину уважать.
Дякую вам за візит і коментар. Як би ви побували у цьому районі Івано-Франківська, то я впевнена, що написали б краще.Чомусь сайт не приймає ілюстрацій чи я, може, не вмію це зробити.
Дякую за коментар. У Лесі я не копіювала, а прочитала вірш "Ми ходимо, як по канату" і дуже гірко мені стало за таку депресію і ще з Фатумом і Фантомом, колінкування і про небесного Інтерверта, який тішиться і забирає силу і ще багато чого. Люди не знають законів всесвіту. Слово це гігантської сили енергія, яка трворить в житті людини, країни, родини те, що ми їй зичимо, що кажемо. Тому із словом потрібно бути дуже обережним, навіть тоді, коли вибираємо метафори і даємо волю фантазії, бо слово бумерангом обов'язково прийде в життя, коли ти його не чекаєш. А коли хочемо говорити про країну - майбутнє наших дітей і онуків, то краще не написати, не казати нічого, а ніж писати словоблудство.