. А чи знаєте ви, що є на світі котики, які називаються Вербовими? А ви
знаєте, чому вони так називаються? Не знаєте? То я вам розповім. Сталося це ранньої весни, коли поля та ліси, сади й городи ще були
вкриті снігом. Але сонечко вперто поверталося кожного ранку, аби
подарувати крихту тепла змерзлій землі. Одного дня, коли дерева вже
відчули подих весни, прокинулися у своїх ліжечках і маленькі пухнасті
котики. Вони солодко потягувалися, вигинали спинки і мружили оченята. Коли це - Тук-тук! - почулося за вікном. "Ой, що там таке?" - стрепенулися котики. І тут сталося дивовижне! По хатинці забігали зайчики! Та не прості, а
Сонячні! Вони стрибали з ліжечка на ліжечко і лоскотали котиків: то за
ніс вхоплять, то за хвостика смикнуть, то за вушко потягнуть. - Прокидайтеся, соні! - галасували Сонячні зайчики, - Весна надворі! Ходімо гратися до річки! - Ну добре, добре! - замахали лапками котики, - Вже йдемо! І весела пухнаста ватага вирушила до річки. Поспішають Сонячні
зайчата. Виблискує сніг під м'якенькими лапками. Ось уже і річка поряд, а
біля неї самотня верба похилилася, дрімає ще, чекає на справжнє тепло.
Та хіба ж тут подрімаєш? Такий галас зчинили котики і зайчики! Бігають,
стрибають, перекидаються один через одного, та аж заливаються сміхом! Радіє Сонечко, дарує своє тепло землі. Стала прокидатися стара верба.
Навіть злежаний сніг біля її стовбура почав танути, та все швидше й
швидше! І ось уже задзвеніли струмочки, заспівали дзвінкими голосочками. - Ой! - злякалися котики, кумедно переставляючи лапки, - Мокро! Холодно! І неначе по команді, прожогом вискочили на вербу! Вчепилися кігтиками
за вербові гілки, міцно тримаються. Як не кликали їх Сонячні зайченята -
не хочуть котики злазити. - Е, ні, - казали вони, - хвостики забрудняться, лапки змокнуть! Нам і тут добре! Зашуміла стара верба: - Залиште їх, нехай собі сидять. І ви, зайченята, сідайте, моїх гілочок на всіх вистачить. - Дякуємо, - відповіли Сонячні зайчики, - та нас вже Сонечко кличе. Бувайте, Вербові котики! До завтра! Відтоді і стали котики називатися Вербовими. І щовесни пробуджують їх
від сну веселі друзі, Сонячні зайчики. А стара верба радіє пухнастій
компанії - весело разом весну зустрічати.
Сердечно дякую. Ніби й я там була, бачила і тішилась.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
[/URL] 
Справді пухнаста казочка
