ВИРОДОК.

ВИРОДОК.
 
Час прийшов і та година –
Пробивається пташина.
Зсередини наступає,
Шкіру тверду він довбає.
 
- О! Нарешті, світ я бачу!
Маю я орлину вдачу.
- Ой, та що ж це за дитина?
Голе черево і спина,
 
Голова якась велика,
Дзьоб, неначе заковика.
Народилося малятко.
Чи не виродок - курчатко?-
 
Що ж то діяти, не знала.
Своїх діток позбирала,
Повела у сад гуляти,
Черв’ячків щоб поклювати.
 
Бідна квокала, просила –  
Пташеня не мало сили.
- Ой! Крадеться вже сорока,
Та злодюга білобока!
 
І побігла мама-квочка,
Залишила там синочка.
Гусенята й каченята
Насміхалися завзято.
 
Він голодний гірко плакав.
Підійшов Сірко, собака.
- Хто ти є? Не розумію.
Допоможу, як зумію.
 
- Я залишений, голодний,
А цей світ - такий холодний,
І ніхто мене не любить,
Не годує, не голубить.
 
Я від холоду страждаю,
Всі мене ось зневажають.
- Хоч не знаю, що за птиця, –
Побиватись не годиться.
 
Бо є Той, Хто всіх нас любить,
Він годує і голубить.
Наш Господь – Ісус, Спаситель.
Він усім нам попечитель.
 
Ти поклич Його швиденько.
Він прийде в твоє серденько
І зігріє, нагодує,
І з тобою помандрує.
 
Дуже крихітка зраділа,
Стрепенулась, осміліла:
 - Кличу я Тебе, Ісусе!
Ти спаси і мою душу!
 
Ти мій Бог і мій Владика,
Слава й честь Тобі велика!
Будь, Господь мій, Ти зі мною,-
Загородою, стіною.
 
Відтепер я Твій навіки!
Ти мій Хліб і мої ліки!
Ти мій Цар, моя надія –
Моє серденько радіє.!
 
Швидко вбрався в гарне пір'я –
Став найкращим на подвір'ї.
То орлиний син в неволі:
Бог вершить усіх нас долі.
 
Він розправив свої крила,
А від Бога прийшла сила
І майнув у вись, за хмари.
Згиньте всі прокляття й чари!
 
Нам Ісус дає всім волю,
Щастя, радість, добру долю!