Читаючи ці старі вже за давності вірші , відчувається якесь ще натхнення , якась надія , бо серед останніх віршів все якась туга , якась криза душі , якесь бажання вийти із труднощів які так довго затягнулися ...
Так , болить дуже душа , і особливо це відчувається в останніх творах викладених тут . Багато видно наболіло і болить постійно як незагоєна рана . А так хочеться нарешті духовного сонечка ... а навколо чи туман чи щось болюче , неясне і невияснене . Болить ... Душа хоче виразовості і бракує слів .