Холодні очі твої бачу, Дивлюсь на них і тут же плачу, І сльозинки стікають по одній, Лиш ти живеш в душі моїй, Авжеж плачу я на самоті, Тримаючи фото твоє у руці, Так час іде і дні минають, А мої думи десь із тобою там блукають, Вони минають і все із собою забирають, Але одне незмінне залишають, В кімнаті темній із сльозами на щоці, Та із твоїм старим фото у моїй руці. 07.05.08
Романе, зміст - гарний (мені сподобалося: "А мої думи десь із тобою там блукають"), але розмір кульгає, наявна дієслівна рима (намагайтеся уникати). Мені сподобався Ваш вірш його внутрішнім наповненням, почуттями, які в ньому живуть.
Думки цікаві Романе і написано з душою , але не забувайте про розмір. Я рекомендував би Вам просто рахувати голосні ...а потім з часом будете писати "автоматом" само лягатиме скільки потрібно, по розміру який вибрали на початку вірша.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ото ж бо. Дбайте про ваше здоров’я, а Пегас, може, до вас сам прилетить, чи якась Муза. Медитуйте і намедитуєте спокій та повагу до усіх. І
ivanpetryshyn:Ну, ображати іншого- це, мабуть, ваша сильна сторона. До речі, я вашої оцінки не просив. Чи дуже сильні ваші творіння, я ще не дивився, але
ruhlyvy:Отож, Бог таки допоможе! А Вам має ще капітально допомогти пан Гонта, бо всяк інший Адмін на його місці давно закрив би Вашу сторінку за Ваш ХРОНІЧНИЙ флуд, і бажання
у Вас 
0
