Холодні очі твої бачу, Дивлюсь на них і тут же плачу, І сльозинки стікають по одній, Лиш ти живеш в душі моїй, Авжеж плачу я на самоті, Тримаючи фото твоє у руці, Так час іде і дні минають, А мої думи десь із тобою там блукають, Вони минають і все із собою забирають, Але одне незмінне залишають, В кімнаті темній із сльозами на щоці, Та із твоїм старим фото у моїй руці. 07.05.08
Романе, зміст - гарний (мені сподобалося: "А мої думи десь із тобою там блукають"), але розмір кульгає, наявна дієслівна рима (намагайтеся уникати). Мені сподобався Ваш вірш його внутрішнім наповненням, почуттями, які в ньому живуть.
Думки цікаві Романе і написано з душою , але не забувайте про розмір. Я рекомендував би Вам просто рахувати голосні ...а потім з часом будете писати "автоматом" само лягатиме скільки потрібно, по розміру який вибрали на початку вірша.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
0
