Дочитавши твір згадала рядки із Біблії: "О, безодня багатства і премудрости і ведення Божого! Які неспогадані судьби Його і шляхи Його, яких не дослідити!" (Рим.11:33).
Дійсно, Марина лаялася і нервувалася через зачинені двері, а виявилося, що це спасло їй життя. Маріє, Ваш твір не просто міні детектив - він заставляє задуматися, додає оптимізму (якби дивно не звучало), наштовхує на думку: "А що коли оті події, які сьогодні здаються невдачами, тільки на краще?..." Тому приймаймо все не з роздратуванням, а з вдячністю, адже Там Комусь видніше. Дякую, що нагадали про це.
Це моє улюблене заняття біля річки, коли загаряю - розглядати хмарки. Але здолося мені, що вірш не дуже дитячий, тобто для дітей великих. Для мого віку - саме то, тому й 5
"Минув не рік, як ми в розлуці. Уже здавалося б чужі, Та досі я в страшній розпуці, Тебе побачу - на межі..." Ці почуття, мабуть, знайомі всім, кому судилося відчути дійсно справжнє кохання, адже воно не минає, просто комусь вдається його приспати, сховати, перетворити в світлий спогад, а тим кому пощастить більше... Хто зна чи більше? А може якби ЛГ зміг наблизитися до свого кохання, то швидко розчарувався б? І не мав би й споминів світлих... І цього гарного, хоч і з ноткою суму, вірша теж не було б.
Я в бойових мистецтвах нуль, та схожі думки виникають коли буває хочеться плюнути на все, розвернутися й піти, отут і з'являється Ваше: "Я дужче зціплю свої зуби, І доведу, що не дарма…"
Була вчора на виставі "Дон Жуан"... Чи то я ще під враженням, чи що - але не вірю я у щирість слів ЛГ. Чому? Тому що закоханий не задумується "достойна" чи ні... Але може я й помиляюся...
стільки образів, що аж занадто, щоб зрозуміти - прочитала два рази, а потім Ваші роз'яснення і знову вірш... тяжкувато таке перетравити... мо Ви його пізніш "розбавите" чим?
Вірш дуже сподобався, та все ж збивають з пантелику перших два речення. Знайдімо там підмет і присудок: "гострота" і "розривають" чи не так? Думаю, що правильніше буде "розриває", гострота ж одна... Чи я чогось не розумію?
Пане Високий, Ваші вірші дуже гарні. І цей не виняток Та мова йшла про те, що всі вони на одну тематику - придаються. Це те ж саме, якби Вас протягом місяця кормили тричі на день Вашою улюбленою стравою... Розумієте? А з іншої сторони, дивуюся Вашій невгамовносі - тематика і стиль одні, а стільки Ви багато можете сказати на ту тему. Дійсно таки Ваша душа окрилена коханням, тому можна за Вас лише порадіти, що б не говорили коментуючі.