Мабуть тому-то не такі, що це не мами пиріжки, у мене також вдома тато сумує за минулим свято, і лине в ті часи думками, коли його кормила мама... Я не дивуюсь, друже, Вам, бо кожен любить своїх мам. Та пожалійте Ви й дружину: для кого місить і гне спину? За вірш 5+
"Більш не ходитимуть злості, Килимом нашим барвистим." Дуже сподобався вірш. «Я, Я є Той, Хто стирає провини твої ради Себе, а гріхів твоїх не пам’ятає» (Книга Пророка Ісаї 43:25)
Колись цікавилася мовою квітів. Адже квітка, її колір, їх кількість - то все символи. Хризантема - ясність розуму й душевна чистота, щастя, успіх, удача, невинність, мудрість, довголіття, вірність. Проте білі хризантеми - символ жалоби, смутку. Тому білі хризантеми ніби промовляють "Я нещасний". Якщо Вам цікаво про інші ківіти - посилання в приваті. Ось і виходить світлий та гарний вірш з сумним підтекстом. Хоча й сама люблю хризантеми за їх витривалість.
Взагалі то бант, як на школярці Але вранішнє чисте повітря після дощу на природі цілком можна розглядати як подарунок. Щодо туману - від нього стає трішки прохолодніше і свіжо, схожий ефект від дезодоранту чи парфуму pur blanca, принаймі мені так здалося. Дякую за відгук.
Ну любить кум горілку - що тут вдієш... а соплі зараз якраз актуально (пора така, простуда бушує) крім того ще Сенека стверджував: "Що природно, то не ганебно."
Ох, це солодке божевілля! Я вільна, Боже! Боже, вільна! Немає догм на перешкоді, Корилась довго - досить. Годі! Вже всеодно що скажуть люди - Вони лиш люди, будь що буде.
Як на мене, то це залежить більш від автора, ніж від критика. Критика - каталізатор. Автор або здається, або навпаки вдосконалюється. Хоча критикувати можна у різній формі.
Романе, Nemo має рацію: головне не кількість, а якість. Вам, як і мені, ще не один раз доведеться спіткнутися й набити "шишику" поки зуміємо вийти на рівний шлях. Пам'ятаєте як вчилися писати? Не вірші, а літери і палички. По скільки сторінок і чорновиків псували? Отак і з віршами. Вчитися, працювати і все буде ок. Тим більше з такими темами.
"У кожнім жарті доля правди, У кожній плітці зАдум чийсь, А, значить, дійсно є ті вади, Які нас тягнуть тихо вниз. " Як кажуть, "немає диму без вогню", так само й немає віршів без емоцій. Інколи критика є важливим рушієм. Інша справа - в якій це формі... Раз сьогодні день одкровень... Десь років 15 тому була в мене з подружкою зустріч з одним волинським відомим поетом - йому жоден вірш не сподобався, ні мій, ні подруги. Тоді пропало бажання писати в обох. А через деякий час ми понаписували аж по вінку сонетів. Мої десь на полиці пиляться, а подруга тоді зайняла призове місце на чи то обласному, чи то всеукраїнському конкурсі (давно було, боюсь збрехати). Тому хоч критика не дуже приємна, але потрібна.