А, може, Вам не запам'яталося нічого, бо немає у вірші жодного займенника "Я" і його похідних? А це трапляється рідко, бо більшість творів пишемо крізь призму власного его... Та тут є інше: є пейзаж, який змушує задуматися наскільки ми віддалилися від природи (парасолі, кожухи, взуття - живемо в теплиці, а такі швидко в'януть).
На жаль, знайома з одним таким хворим. І словесні прояви синдрому Туретта - це ще не найстрашніше. В народі про таких кажуть "біснуваті", а тут мова йде про дань моді і невихованість. Перші не винні в своїй хворобі, а другим не завадило б повчитися і самовиховуватися.
Так пишуть ті, чиї серця кохають, А до кохання, Ксюшо, не звикають. Хоч серце-лід в ліричного героя - Він тішиться від зустрічі з тобою І йде до тебе, сам того не знаючи... І прийде. От чекати варто чи?
Ви любите зимові вечори, Гарячий чай і білі краєвиди. І Ви прихильник мовчазної гри, Ви любите…, а я іду лиш слідом. Ви граєте в футбол і в боксі ас, Ви любите і зорі, й сад, і квіти, Ви любите…, а я зустріла Вас – Відтоді я не може не любити. 9.02.04р.