Поклик

                               С.Л…

Ти мене байдужо не сторонься,

Бо в душі надія ще бринить,

Що зігрію променями сонця

Погляду холодного блакить.

Вивільню із мороку німого

Світ закутий гордістю у ніч, -

Тільки ти, жадана, ради Бога,

Запізніло хоч мене поклич.

Уквітчаю всі твої дороги,

Щоб ішла в небаченій красі,

А твої стрункі, засмаглі ноги

Викупаю в ранішній росі.

Обів’юсь навкруг тонкого стану

Пустотливим, молодим плющем

І розвію вітром досвітчаним

Із душі твоєї давній щем.

Співом солов’їним залоскочу

Я безвинно вушка звідусіль

І тобі заснуть не дам щоночі, 

Як солодкий, невимовний біль.

Розімкнути буде нам несила

Жадібні до пестощів уста…

Не мовчи в задумі довго, мила,

Не марнуй ущерблені літа.

21.01.12