Я не знаю що мене підводить.....Як вкинуввірш він стояв нормально, стовпчиком, а еоли вжеглянув на результат, то побачив оце..... Не знаю як і бути. Що порадите?...
Якраз влада і є найбільшими крадіями, бо в них є що красти,... і ніхто іх не посадить..... А якщо селянин вкраде з поля 5 буряків.... то йогож зразу посадять в тюрму......
"Герої не бояться… Йдуть на смерть, Народ свій захистити, гідність, честь!" Але ж бо як могло отак нарешті статись, Що злочинцям влада знов змогла дістатись?!
Вбивали монголи своіх...... Якщо провинився один - вбивали десяток (той що в ньому був винуватець), а провинився десяток - вбивали сотню...., тому в Орді всі слідкували один за одним.....
"Згадаймо тих, хто йшов на барикади,.." "Із вірою вперед ішли, не знали, що жити залишалося лише мить." Надіялись на кращі зміни і сім'я, і мати, а іх злочинно взяли і розстріляли,.. Та ще більш від того серденько щемить, що на іх смертях ізнов кати прийшли до вдади, героям квіти на могили покладали, та знову хочуть народ із світу зжить... Так що, скажіть, далі нам робить?!
"Але нині без тебе держава....", яка це в біса держава?! Держава, повинна захищати ідбати про своіх громадян,.. а не знищувати... А це не держава.... це збіговисько крадіів і злочинців...
Дякую..... Справа втім,що я не мовник і.... звідси вмене різні помилки і...непорозуміння..... Хай буде за мотивами... або скоріше відповідь автору вірша...
Не говори, що зовсім постаріла, Це не гірша вада із всіх вад, Ну і що, як скроні посивіли, Але ж точно -- ще не шістдесят. Гірше, що здоров'я вже підводить, Зір і слух,.. та ж є іще душа. І вона іще чогось такого просить, Що так і рветься до хорошого вірша. А не п'єш спиртного ти ні каплі, Організм ту ваду виправля, ШКТ людський!,.. а не якоісь чаплі, От і бульбить, і бродить... Сам виготовля Та не квас,.. а каплі поміцніше... От і відчуття в ногах,.. і пропадає нюх, І дикобраз,.. та нічого більше, Бо молодий ще в тілі і невгамовний дух. І тримать його на прив'язі не гоже, От і зриває він то кришку, а то дно... Ти молода іще, красива і пригожа,. То ж хряпни чарку і гуляй... бо постарієш все одно...
Дай боже... Вам трави ще топтать, іще щось хорошого багато написать.... А що скроні припорошені не така біда, лиш було б здоров'ячко, будуть ще літа....
Зачудована зимою!.. Як же згоден я з тобою... Давно такоі зими вже не було, Щоб так під стріхою гуло, Щоб так... перехоплювало в грудях, Ні, не було такоі і не буде.... Бо кожен рік вона зовсім інача, Радіє серце, милується і сміється й плаче...
Оповідання життєве, правдиве. І дуже жаль, що в нас ще багато таких горе-вчителів Якщо вчитель не має звичайно людського такту, то якийже він учитель?!...