Дуже гарно, легко, поетично... лиш для чого струшувати бджіл рудих і сонних, вонии ж не якісь там синтетичні, з квітів, на чиїсь балкони й підвіконня.?...
Та не вертись ти.... Гарна спереді і ззаді Замилувались навіть дзеркала Як не піддатись на таку принаду, Певно не одне чоловіче серце з розуму звела...
Який там зАпал, коли ритмічно стукають колеса І старий вагон розсохся і скрипить, Вже не повернути далеких світлих весен І юності далеку неповторну мить...
Дякую. Питания можливо і мучить.... та чи кожного? А лишити ми повинні лише щось добре і довговічне. а от як це зробити і що саме... це вже питання питань