Ох Галино, Ваше серце наче якесь сито все пересіває, все фільтрує, відсіває, хоче щось відмити... Та у світі всяк буває, біле посіріло, почуття гарячі світлі чомусь потьманіли, чомусь серце обміліло, не може любити... Молоде прекрасне тіло зблідло, постаріло. А в душі... холодна пустка, не хочеться жити, чисте небо посіріло,.. та що говорити. Тече все, міняється, і життя і люди, було так, і зостанеться, і після нас так буде... Чому так -- ніхто не знає, думки -пересуди, нудять світом чомусь люди кидаються в блуди. Щось шукають, виглядають, а чого -- не знають, від непевності і згуби певно так тікають....
Ненароджені діти убитих батьків, скільки вас?! з часів ще Батия.... Від вашої кількості і океан би змілів, а сльозами,.. усіх матерів хай потопом ворогів наших змиє...
Якби поспішила, взяла і прийшла, якби була рядом... було б мабуть гірше - зникла б казка чарівна, не було б і вірша, а,... можливо, з'явилася б інша....
Бідний Зайчик... втік від мами, і попада то в дощ, то в сніг... бродить десь малий лісами, а зайчиха збилася із ніг, шукаючи неслухняного малого, сама від горя не своя.... В малого ж лиш одна дорога, а мати всі дороги провіря....