Весна. Летять додому журавлі.
Мережать крилами блакитне небо
і піснею журливою із висоти
ніби запрошують усіх до себе.
Давно в такі ж погожі весняні дні
зявивсь на світі хлопчик з іскринкою у оці.
Напевно принесли його ті ж самі журавлі,
що сіли за селом перепочити на толоці.
Росло собі хлоп'я, але прийшла війна.
Жорстокі битви всюди розгортались.
Люди у погребах, а сірі журавлі
від видимої смерті в очеретах ховались.
З тих пір, немов своїх братів,
я радо сірих птахів зустрічаю,
а восени, в холодні сирі дні
у вирій з глибоким жалем проводжаю.
За роком рік, за роком рік
то прилітають, то відлітають.
Де б не були, де б не жили
а рідний край не забувають.
Отак і люди, по світу розбрелись,
все долю кращу там шукають,
але коли душа заплаче, серце защемить,
до рідної землі, до рідної домівки повертають.
Ледве-ледь світає, Люди іще сплять, А над рідним краєм Журавлі летять..... Із сторін далеких Та до рідних гнізд Журавлі-лелеки У весняний піст... В дорозі притомились, Голод дошкуля В чужині наснилась Украінська земля.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Так якщо я бачу такі коментарі, то одразу видаляю їх. Відповідно на окремих сторінках цих коментарів не буде. Також користувачі блокуються, якщо вони надсилали подібне...
virchi: Та це було радше риторичне запитання 🙂 Бо інколи переклад звучить так, ніби його ще тільки шукають. У будь-якому разі дякую за працю й вправляння, без іронії.
у Вас 
0
