Постаріла. Майже шістдесят.
Організм набув численних вад.
Скроні побіліли. То - дарма.
Головне - здоров"я вже нема.
Зір втрачаю, притупився слух.
Десь зникає витонченний нюх.
А вини моєї в тім нема.
Зраджує природа нас сама.
ШКТ, мій любий ШКТ!
Що не з"їм, усе чомусь не те,
Хоч смакує, та назад верта.
Тільки шкодить нині смакота.
Я не п"ю горілки і вина.
Пива також. Що за дивина?
Не проходить часом навіть квас:
Оселився в нирках дикобраз.
А найбільше дошкуля мені
Відчуття, що я не маю ніг.
Ні, не в танці бальнім на льоду,
А як до крамниці я іду.
Та хоч як страждаю я тепер,
Дух мій, молодий, іще не вмер.
Постаріла? Це ж не сімдесят.
Як до справи - й чорт мені не брат!
ШКТ — (шлунково-кишковий тракт) непогано було б зробити зноску, бо зрозуміло це не кожному. Вірш самокритичний аж занадто. Мабуть треба більше оптимізму. Іще ходите до крамниці! А тридцять років назад бігали. Я ж це не про вірш, бо він написаний гарно.
Дякую за коментар, пане Владиславе. Ваше побажання врахувала. Тридцять років назад я не до крамниці бігала, а за автобусом ганялась, коли на роботу їздила і обов"язково наздоганяла, як правило. Але час іде, а ми не стаємо молодшими, на жаль.
ШКТ це як НЛО. Щось таке таємниче. Головне, що є дух, є порох у порохівницях. А Ви пробуйте писати гумор, дитячі віршики. Бо у Вас енергія, енергетика. І себе трохи розворушите і інших шанувальників слова будете спонукати творити. У нас одна жіночка у 70 почала гумор писати говіркою - діалектом, то тепер має сотні шанувальників. Здоров"я Вам! Щасти!
Не говори, що зовсім постаріла, Це не гірша вада із всіх вад, Ну і що, як скроні посивіли, Але ж точно -- ще не шістдесят. Гірше, що здоров'я вже підводить, Зір і слух,.. та ж є іще душа. І вона іще чогось такого просить, Що так і рветься до хорошого вірша. А не п'єш спиртного ти ні каплі, Організм ту ваду виправля, ШКТ людський!,.. а не якоісь чаплі, От і бульбить, і бродить... Сам виготовля Та не квас,.. а каплі поміцніше... От і відчуття в ногах,.. і пропадає нюх, І дикобраз,.. та нічого більше, Бо молодий ще в тілі і невгамовний дух. І тримать його на прив'язі не гоже, От і зриває він то кришку, а то дно... Ти молода іще, красива і пригожа,. То ж хряпни чарку і гуляй... бо постарієш все одно...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
1
