Дуже образно, Катю! Уже сьогодні хочеться хай не напитися з "чистої криниці" душі, а хоч зблизька зазирнути в неї, погрітися під теплими "білими крильми", якщо не буде тільки заперечень...
Але ж про блокнот тільки два рядочки, а мало бути більше... У кожного є щось подібне - чернетка, щоденник... Вони, на мій погляд, заслуговують більшої уваги.
Не мені судити. Відповім шматком недописаного вірша. Коли ваші очі сумні, Коли починаєте заздрить, - Не ставте в провину мені Життєві свої негаразди. Буваємо різних мастей Чомусь ми у свята і будні. Поети не судять людей, А людям поети підсудні...
Михайле, я, як і кожний із нас, мабуть, ще щось гарне не написав, хоч спроб це зробити було вже чимало. Звичайний прохідний вірш, не більше. Повір мені, деякі свої добрі речі я просто нутром відчуваю. В даному випадку нічого подібного не відчув.
Правду Сашко говорить - третю строфу ніби хтось насильно поміж інші втиснув. Так зрозуміло і легко читається з початку, потім збій, і вже враження від вірша зіпсовано. Не лінуйся, вірш того заслуговує.
Читаю вірш, дивлюся на смайлики, і дивне відчуття свята дійсно повнить душу. Значить, Катю, поставленої мети, падарувати нам свято, тобі вдалося. Дякую тобі за це. А казочка справді така тепла, барвиста, ніжна і світла, що неможливо просто не зігріти душу її теплом.
Катю, цілком згодний з тобою, все прекрасно розумію, але піймав ритм і розмір саме в такій формі, вже пізно щось змінювати, здається, буде набагато легше написати новий вірш, ніж переписати цей. Хай вже все залишається в такому вигляді. Дякую.