Колись уже я римував "пЕкло - запЕкло", і про яку пекло йшла тоді мова і як запекло я боронив себе від тогО пекла, пояснювати, мабуть, не потрібно, а щодо тогО, як мені пече сьогодні, а комусь пеклО у минулому часі, сподіваюся, ти, Роксолано, зрозумієш сама, адже це так просто, досить взяти до рук тлумачного словника. До речі, звідтіля ти зможеш іще довідатися про те, що в українській мові в любому варіанті тогО пишеться з наголосом на другий склад. Мені зовсім незрозумілий, правда, твій острах щодо походження цього слова, переконливо тебе запевняю, що русизмом тут і не пахне. А я люблю писати так, щоб читач зробив вдихання на першому слові, а його видих був уже разом із словом останнім. Між двома приголосними голосний сполучник зовсім не зайвий, а просто необхідний для милозвучності та легкого читання, а в багатьох авторів - усе навпаки... Щиро вдячний тобі за змістовний коментар. Навзаєм!..
Шкода, що Чорногуза, Ченяхівського, Гентоша, чи ще когось із пародистів немає на сайті, а то вони відразу тобі, Мартине, пояснили від чого буває свербіж...