На жаль, останнім часом матеріальні труднощі відчуває більшість простих громадян України, хоч нас із телеекранів переконують у протилежному. Моя позиція, є можливість - мандруй!
Якщо щось не так, Софіє, то конкретніше. Слід читати роблячи наголоси на третьому, не більше. Може, правда, десь помилився, то підкажіть, тоді й зроблю краще.
Дякую, Михайле. Поховали в нашому храмі Бориса й Гліба, перепоховали згодом у Києві. Вишгород - літня резиденція київських князів. Додому хочеться, але, бачу, незнані світи приваблюють тебе більше. Що ж, потрібно й світ побачити, якщо є можливість.
Мабуть, у вашій памяті не моє ім'я з'являється, бо моє, переконаний, ви незабаром забудете, як, тільки з часом, і багато інших... Дякую, Олено. Не сердіться лише, бо, відчуваю, що міг вас образити такою відповіддю.
В більшості випадків не крадькома, але й таке бувало, що доводилося таїтися, проте, це вже траплялося зі мною не в юному віці... Щиро вам вдячний за коментар.
Та я ж, Катю, не тільки про красу України, а й трошки торкнувся історії нашого міста. Вишгород заснувала княгиня Ольга, саме тут було спочатку поховано Ярослава Мудрого... Шкода, що цього ніхто не помітив. Дякую.
Оксано, це не перший мій вірш у цій категорії, а вже нехай тебе повеселить те, що пісні на мої слова чомусь пишуть, несподівано для мене, зовсім не на них. Так було вже кілька раз. Я розміщую в цій категорії те, що, на мій погляд, можна покласти на музику, не більше.
Щиро вдячний тобі, Оксано, за такий добрий коментар. Польові квіти сам люблю змалку, а коли згадую своє дитинство, то воно вертає до мене запахами бузини, лопухів, полину... Здається, з часом ці рослини вже так не пахнуть, як тоді. "Різнобарв'я" безперечно буде влучніше і чіткіше, обов'язково виправлю у тексті
Дякую, Тамаро. Якби хтось тільки знав, як зараз мені важко примушувати себе не сумувати, писати радісно, коли не до веселощів зовсім. Проте, обіцяв, цього не робити, тепер буду тримати слово.
Я свою справу зробив, можу ще щось поправити, не більше, а просто пропонувати навіть Оксані якусь річ ніколи не стану. Не люблю й сам писати на замовлення, але час від часу грішу цим, коли вже неможливо відмовити людям. Дякую, Зоряно.
І вам я вдячний, що читаєте мої вірші. Мені, це правда, дуже приємно було почути такі теплі слова від людини старшої віком. Відчуваю, що не лукавите з оцінкою.
Коли почав знайомитися з твоєю прекрасною поезією на сайті, то навіть подумати не міг, що ти так нас веселити усмішками будеш. Весело й легко з тобою, Зоряно! Дякую тобі за ту радість, якою ти наповнюєш наші душі. Ти - молодець!!!
Приємно здивований польотом фантазії. Ну, здається, про все вже загадки відгадали, а ось і ні - нате ще, втішайтеся. Власне кажучи, я це із задоволенням роблю. Наснаги!!!
Ніби посеред ночі в тиші кімнати "На біс заграли краплі з вітром..." . Ой, як милозвучно звучить ваша мініатюра, Тамаро! А все тому, що вона жива. І кольорами, і звуками...
Просто нам ніколи не слід забувати, що ми люди, що живемо ми також в оточенні людей. Багато з них зовсім обділені з ріних причин увагою рідних, держави. Мені, часом, здається, що це не їх біда, а наша провина перед ними. Незважаючи на те чужа чи близька та людина, в усякому разі до цих пір було так, я завжди стараюся їм допомагати. Ось про це й мова у вірші.
Не завжди я потрібний уже в постелі комусь... Навіть із шоколадом... Незважаючи на пору року... Краще добровільно в порожній хлів, то хоч заважати нікому не буду.
Тільки й радості, що згадати... Проте, знаю багатьох людей, своїх ровесників, які не соромляться признатися в тому, що за своє життя ніяких цікавих згадок не накопичили в своїй пам'яті, весь час, відкривши роти, слухають розповіді інших. Так що, я ще багатий чоловік, ясна річ, не в матеріальному стані.