В жовтих сутінках літніх, Гожий день охолов. Зустрічає привітно Мене Вишгород знов. Тихим плескотом хвилі Заспокоює слух І старих крутосхилів Розмикає ланцюг. Я не буду лукавим, Бо так мовлять діди, - Зберегли сиві трави Ярослава сліди. А в густих верболозах, Як з минулого нить, - Павутинка волоссям Його доньки блищить. В небі зірочок зграйка Місяць жде до кружка. В лозах крикнула чайка Білокрила й прудка. Стигне далеч імлиста В теплих росах отав. Різнобарв’я стеблисте Я для тебе нарвав. Повертаюсь додому Через луг навманці По стежині відомій Із букетом в руці. Рідний Вишгород близько Вабить погляд до сліз. Він для мене Вітчизни Найдорожчий рубіж. Я не буду лукавим, Бо так мовлять діди, - Зберегли сиві трави Ярослава сліди. А в густих верболозах, Як з минулого нить, - Павутинка волоссям Його доньки блищить.
І вам я вдячний, що читаєте мої вірші. Мені, це правда, дуже приємно було почути такі теплі слова від людини старшої віком. Відчуваю, що не лукавите з оцінкою.
Я свою справу зробив, можу ще щось поправити, не більше, а просто пропонувати навіть Оксані якусь річ ніколи не стану. Не люблю й сам писати на замовлення, але час від часу грішу цим, коли вже неможливо відмовити людям. Дякую, Зоряно.
Стигне далеч імлиста В теплих росах отав. Різнотрав’я барвисте Я для тебе нарвав. Вікторе, прекрасний вірш!!! З такою любов"ю написано про Ваше місто. А ще, я собі уявила Ваше "різнобарв"я барвисте"... Дуже люблю тюльпани і польові квіти. Отак воно в мене цими квітами проасоціювалось. Хто що любить...
Щиро вдячний тобі, Оксано, за такий добрий коментар. Польові квіти сам люблю змалку, а коли згадую своє дитинство, то воно вертає до мене запахами бузини, лопухів, полину... Здається, з часом ці рослини вже так не пахнуть, як тоді. "Різнобарв'я" безперечно буде влучніше і чіткіше, обов'язково виправлю у тексті
Оксано, це не перший мій вірш у цій категорії, а вже нехай тебе повеселить те, що пісні на мої слова чомусь пишуть, несподівано для мене, зовсім не на них. Так було вже кілька раз. Я розміщую в цій категорії те, що, на мій погляд, можна покласти на музику, не більше.
Дякую, Тамаро. Якби хтось тільки знав, як зараз мені важко примушувати себе не сумувати, писати радісно, коли не до веселощів зовсім. Проте, обіцяв, цього не робити, тепер буду тримати слово.
Гарно, Вікторе! Прочитала Ваш вірш і задумалася: а справді, яка ж гарна наша Україна.... Про коне місто, містечко, село можна сказати такими словами... Так душа і милується, коли дивиться на свій край віддалено, абстраговано... а коли сама знаходиться в ньому, на жаль, не цінить усього і не береже....
Та я ж, Катю, не тільки про красу України, а й трошки торкнувся історії нашого міста. Вишгород заснувала княгиня Ольга, саме тут було спочатку поховано Ярослава Мудрого... Шкода, що цього ніхто не помітив. Дякую.
Дякую, Михайле. Поховали в нашому храмі Бориса й Гліба, перепоховали згодом у Києві. Вишгород - літня резиденція київських князів. Додому хочеться, але, бачу, незнані світи приваблюють тебе більше. Що ж, потрібно й світ побачити, якщо є можливість.
Справа в тому, що поїздка на Україну, це поїздка в гості, додому. А туристична поїздка-це завжди туристична поїздка Мандрівки.........цеж супер. Нові враження, знайомства. Купа позитивних емоцій Єдине, що пригнічує: бажання мандрів чогось не співпадають з матеріальними можливостями. Хочеться побачити чим побільше, а грошей на це все менше
На жаль, останнім часом матеріальні труднощі відчуває більшість простих громадян України, хоч нас із телеекранів переконують у протилежному. Моя позиція, є можливість - мандруй!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
