Валеріє, потрібно змінити назву, адже мова у вірші не лише про ім'я. Через збіг приголосних, восьмий рядок бачу таким: ...Залишають сум'яття і згубу. Ну, це ще не все, ще додам, що вірш сподобався, що це - гарний вірш. Наснаги та успіхів тобі!
Не знаю, як твір сприйняв син, але мені вірш дався важко і не тільки тому, що великий за обсягом, проте, на причини цього вже вказали в попередніх коментарях... Роксолано, старайся уникати дієслівних рим!
...Верба світань стрічала в косах, Яка тихцем ішла світами. Про що тут мова, Іване?.. А до яких своїх богів може звертатися ніч? Чомусь не відаю про таких до цих пір... Ні, це, буду відвертим, не вірш, а намагання римувати. Сприйміть мої слова без образ і з належним розумінням.
Може, краще: Небо хмарами душу вкрило, Стала нічка на смак гірка?.. Мені чомусь важко уявити те, як зорі вкривають навіть землю хмарами, тим паче душу, і, на мою думку, вони, зорі, потрапили в рядочок заради зайвої красивості, не більше...
Добрий вірш, Катю, а ще дуже сподобалися коментарі Роксолани та Іване. Від себе додам, що у вірші, для його гарного звучання, потрібно позбавлятися збігу приголосних: ...Бог з нами... ...Серцем в незвідану... ...Мабуть, в звуках... Сподіваюся, що надалі нічого подібного у ваших творах не зустріну, адже нашу мову вважають співучої за те, що в ній немає переваги приголосних над голосними, і в нашій поезії присутній такий термін, як прозорість мови... Успіхів вам, Катю.