В чеканні пахощів медвяних Садів цвітучих та лугів, - Мене чомусь удень дурманить, А в снах тим паче й поготів. Пахке весняне божевілля, З якогось лиха чи вини, - В душі нуртує, як похмілля, Як звук бажаної струни. Щоб це прискорити чекання На край би світу полетів, - Від божевільного цвірчання Проголоднілих снігурів. Дарують радість неспокою Нещадні думки про весну. Чому буває так зі мною Узимку? – Навіть не збагну... Ще річка кригою закута, Не чути й звуку з глибини, - Зумів наближення відчути Невідворотної весни.
То мАбуть вам усе здалося, Оазис теж бува обманом, А може і весні вдалося, прийти до вас,занадто рано. Прийти невидимо у серце, розцвІсти спогадом буянь, і розтопити кляті дверці, холодних зимніх сподівань. Принести міх тепла у душу, роправивши зелен волосся, добавити я зараз мушу, мабуть здалося,вам здалося
Я це добре розумію, Олексію, як і те, про що говорю. Мололодчина, адже результатом задуманого можна полюбуватися віднедавна будь-кому. Успіхів і наснаги!
Весна, Катю, весна... Тим паче сумувати заборонили зовсім иені нині.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
2
