Мені приємно, що ви відчуваєте глибоку відповідальність за долю Вітчизни, що вам до крику болять рани рідного народу. Про це переконливо засвідчує вірш "Моя матуся". Писати правдиво й чесно стає невідступним принципом для всіх нас. Але, на жаль, сам вірш вимагає до себе більшої уваги. Здається, сказати хотіли багато й красиво, та не змогли цього зробити. Як у страву понасипають різних приправ і вона від їх надлишку втрачає свій смак, ось щось подібне залишилося в мене після прочитаного. Просто вам потрібно ще раз вдумливо прочитати весь текст, і я надіюся стане зрозумілим про що йде мова.
Переношу спеку важко Віднедавна. Зазвичай У тіньку сиджу відважно Й п'ю очима небокрай. День буяє - зелен, ясен Чебрецем увесь пропах. Цілий день нудьгує красень Наяву - не на словах.
З кожним новим вашим віршем у мене виникає бажання вас пожаліти, допомогти. Скільки неприхованого смутку і болю у кожному з них, що починаю дивуватися вашій мужності і стійкості перед життєвими негараздами. Дуже вдало умієте у віршованій формі передавати свої почуття. Я лише у цьому вам щиро заздрю...