Далекий обрій, ніби кратер,
У тріпотливому вогні:
Тремтить повітря, жовтуваті
Копиці сіна на стерні,
Клубок сріблястого туманцю В кінці городу під кущем,
І небо, вимите до глянцю,
Коротким грозовим дощем.
Завмер у дзеркалі віконнім
Відбиток далі й вишини,
А також я, од спеки сонний,
Що на стільці протер штани...
|