Троянди вогник. як свіча, То обпече, а то зігріє. Чи знаєш ти про це, дівча. Що подарунку так радієш? Шипи колючі на стеблі - Болючі скалки у долонях. Від них і радощі. й жалі, І сивина в батьків на скронях... Троянди - проблемні квіти коли їх багато. Колючі, обпікають, а ось одна квітка троянди будь-якого кольору обов'язково зігріє... Це вже з власного досвіду.
А може жіночки у тому й винні, Що ваблять зір чужі чагарники? Поетів зустрічають скрізь гостинно, А поетес, погодьтесь, навпаки!.. Слова ж які пам'ятні ''... жіночі муки Життям посаджені на палю!'' Вже лише за них - 5.
Не був ніколи в Берестівці, але уявити можу село, чомусь так здається, в будь-якому регіоні України. По роду своєї роботіи доводилося багато мандрувати. А світанки у Вишгороді, як будь-де, потрібно бачити власними очима, у віршах всього не опишеш. Дякую.
Дійсно, що, часом, слід не сором'ячись показувати деяким діячам на ворота. Вірш сподобався непідробленою щирістю, занепокоєнням мовними справами у нашій країні.
Болить ваше серце, болить. Одними мізками подібні речі не пишуться. Не боячись помилитися, скажу, що вірш автобіографічний. У ньому відповідь на можливі майбутні запитання. Прекрасна поезія і гірка сповідь нещасної жінки одночасно. Не хочу помилитися, а тому запитання Я Й ХРЕСТ ХРЕСТА НОСИЛА НА ПЛЕЧАХ... це що? Фантазія багата, але щоб зайвого не думати, - поясніть. Дякую.
Відкриваєш нам двері у свій дім, дозволяєш мандрувати по кімнатах, знайомиш із рідними, примушуєш вивчити твої звички і не соромишся зовсім чужих очей, коли вони починають роздивлятися тебе ще сонною... Поза увагою не залишаєш ніяких дрібниць. Зараз і я на ліжку почну недумати, щоб спробувати розібратися із своїми недумками, а вони, переконаний просто, будуть уявляти прочитане мною на ніч. Умієш...
День народження дитини Не помітив наший сайт... А коли були хрестини Розійшлися не на жарт. Поетичних подарунків Скоро буде п'ятдесят. Всі найвищого гатунку, - Тату й мамі в акурат. А маленькій хоч би соска, Хоч би іграшка яка. Має ж, певно, більшість досвід Колисати малюка?.. Поки дружно віршувало Кілька днів десяток душ, - Від них донька дала драла Якнайдалі і чимдуж!
Перші особи обіцяють нам гідне життя у європейській державі, ось багато наших людей і прагне жити у європейських країнах. Одні згодом повертаються відтіля, інші залишаються там назавжди. Прикро...
Спробую також сьогодні перед сном недумати, а спостерігати куди мене занесуть мої недумки. Сподобалися рядочки омріяністю, закоханістю, домашнім затишком,нарешті, так і повіяло від них...