Я - не ритор, не політик,
Я - просто людина,
Мені шкода чуть, як діти
Черствіють щоднини.
Мені боляче дивитись,
Милості давати,
Кому лінь за долю битись,
Жити й працювати.
Моє серце рветься навпіл,
Чуючи у спину,
Заздрість підлу друга-брата,
Рідних й не родини.
Я ледь інколи не плачу,
Клену себе й долю,
Бо не можу дати здачі
Злій людській сваволі.
Тіло часом як затрусить,
Душа засумує,
Й я молюсь, молюсь, молюся,
Хай хоч хтось почує:
Боже, Боже, добрі люди!
Правда очі коле.
Схаменіться, бо не буде
Вам добра ніколи!
Стільки болю, Сашо! Невже тебе оточує тільки зла людська сваволя? Адже світ не без добрих людей. А здачі ти уже даєш своєю болючою поезією. Вигострю душу, бо надто м*яка, Вигострю слово своє безголосе, Й відточеним лезом нового рядка Пройде моя муза боса...
Я кожень день вдягаю іншу маску, Проводжу час у пошуках добра, Для когось - воля, а для когось - праска, Добро своє у кожного сябра... І біль зривається віршованим абстрактом З конфіденційністю, - (у суї - адвокат), Бо кожен раз борюсь із неспростовним фактом, Адже комусь я - захист, а комусь і кат... Світ не без добрих, - я віршами ствердив, Але мій біль - не голосний престиж, Я просто знаю: люди, навіть мертвим, Частенько люблять застромити ніж...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
