Чомусь мені мало віриться в те, що Вова після таких ранніх успіхів у бізнесових справах, на відміну від мера столиці, почне ділитися секретами математики без допомоги калькулятора.
Якась загадковість простежується у вірші від початку до кінця. Спробую пояснити думку. Щось таємне щемить даючи віру, що загоїться все і пелюсточки нектаром уміло знак свій залишать, а хаос у душі обернеться у тишу... Мабуть, тіла? Невже так болить тіло?..
Мирослава Вікторівна, якщо ви в третьому рядку першої строфи добавите два склади, а із останнього буде забраний один зайвий - обов'язково за вірш поставлю - 5. Ніжний, щирий. любий мій... Боязко кохати... Наголоси!!! Слухай неньку! Дякую. 5.
Не подобаються мені останні рядки - навіть переписані Мирославою. Не перероблювати потрібно, а вдумливо працювати. Розумію, що це дуже нелегко - змінити розпочате, забути про нього, адже все і так було змінено. Потрібно, шановна. Вірю, що у вас все вийде. Працюйте. Дякую.
Шкода, що не розумію вислів - "у Ворді". Повернеться дочка - обов'язково запитаю. Куточок серця, закуток у ньому, самі дальні закутини його і є цвинтарем моїх ілюзій, там я їх поховав. Цікаво просто, куди ти ховаєш свої, як від них позбавляєшся? З останнім зауваженням погоджуюся. Я це побачив із запізненням сам, хотів виправити на ДРУЗІВ, але не знав, як поміняти шрифт. Вдячний за змістовний коментар.
Не сумуй! Кохаєш двох - одна вже точно не обмине тебе взаємністю. Та й нині ти сам не хочеш цього. Я про те щоб тебе оминали. Кохайся, поки кохається, адже роки стрімко летять. Дякую.
Маріє, а чому про потужність потоків у мегаватах ні слова?.. Нелегким вийшло зізнання, а може воно таким і повинно бути. За роботу над словом, форму і зміст - 5.
А в молодості від розчарування в коханні чи його надлишку в житті приходять подібні думки? Здається, не повинно такого бути в юні роки... Спасибі за коментар.
В Олексія пройшли песимістичні нотки - пройдуть незабаром і в мене. Так буває в багатьох людей. Хорошо, що вмію обходитися без крові... Вдячний вам за коментар.
Не пишеться радісно віднедавна... Як подумаю скільки буде коштувати моя закоханість, то краще нехай вона мене стороною обійде. Ось так, Олю. Дивує ваша занепокоєність моїм станом...
Це правда, що не вернеться зерно до стеблини ніколи... Але ж, Василю, зерно має здатність проростати, відновлювати рід. Давайте будемо втішатися хоч цим.
Тамаро! Я прочитав колись у коментарі ваше скарження на дрібний шрифт, а тому ради вас попросив сьогодні доньку зробити так, щоб я міг друкувати текст більшими буквами. Якщо не вірите - порівняйте з попередніми... Виходить, що дарма старався, бо знову ви безсилі прочитати рядки. Це дійсно щось не гаразд із вашим комп'ютером.
Мені самому не подобалося це слово. Підбирав риму до ЗДАВЕН і нічого кращого не знайшов. Сьогодні переписав останню строфу. МОГИЛКИ - перевірив у кількох словниках. З наголосом усе гаразд, бо почав, було, думати, що і тут помилився. Щиро дякую МОЄМУ КРИТИКУ за змістовний коментар.
Вклонятися, напевно, низько досить. Подібних слів я сухати не звик. Ви ж можете пошкодить отак носа І, Боже збав, вам стану на язик... Сприйміть мої щирі слова із розумінням. Без образ - як жарт.
Світлий, радісний вірш. Легко читається, добре сприймається. Останній рядок першої строфи збивається з ритму. І ПЕРШИМ ПРОЛІСКОМ ПРОСНЕТЬСЯ було б краще, погодьтеся. Здається загубилася Б після ЩО. Ну, ось і все. Дякую за гарний вірш. Успіхів вам.