Дядько у довгому пальті
І з широкими полями шляпі…
Ви комір так високо підняли
І очі заховали в шляпі.
Себе від світу заховали,
Щоб минулого не згадали. Дядько у сірому пальті
І в такій же сірій шляпі…
Я бачу вас щоднини,
Я бачу вас щоранку.
Забувши про години
Йдете ви до ґанку. Дядько в дивному пальті
Й такій ж химерній шляпі…
Мені би ви хоч раз,
Хоч раз би посміхнулись.
Від сірих цих тонів –
Назавжди відвернулись. І більше б не назвала
На вас я «дядьку»,
Коли б я мала згадку
Про дядька й сіру шляпку.
| 
у Вас 
0
