Дядько у довгому пальті І з широкими полями шляпі… Ви комір так високо підняли І очі заховали в шляпі. Себе від світу заховали, Щоб минулого не згадали. Дядько у сірому пальті І в такій же сірій шляпі… Я бачу вас щоднини, Я бачу вас щоранку. Забувши про години Йдете ви до ґанку. Дядько в дивному пальті Й такій ж химерній шляпі… Мені би ви хоч раз, Хоч раз би посміхнулись. Від сірих цих тонів – Назавжди відвернулись. І більше б не назвала На вас я «дядьку», Коли б я мала згадку Про дядька й сіру шляпку.
|