Катю, другий рядок я бачу таким; - Неначе намальований... Старайтеся щоб не було збігу приголосних у словосполученнях, бо їх у вірші багато; ВеселиЙ СВіТ СТоїТь Навкруг... Успіхів!
Доведеться, Галино, відповісти, відповісти на такий коментар обнадійливо: Я покличу тебе за собою І у ніч весняну поведу У затіння сліпе під вербою, У духмяну траву молоду. Зацілую усю до нестями Аж до крові на тілі й устах. Заколишу хмільними вітрами На натомлених віком руках. Підніму на світанні із долу, Ледь почую благальне: - Ходім!.. Я довічно тебе поневолю Безугавним коханням своїм!
Мабуть, Галино, моя поезія навіть дуже романтична, і струни почуттів у душі присутні... Додам лише, що їх останнім часом ніхто не торкався чомусь... Дякую тобі.
Про що думається, друже, про те й пишеться. Шкода, що щось радісне у нашому житті відходить на задній план, що його витісняє весь час щось невеселе... Дякую, Пилипе.