Падаюча зірка Ця мить - довжиною з епоху, Ця вічність - така незначна. В безодню я впала, ні вдоху - А наче лиш зараз зліта. В секунді застигло світання; Мов листя, у попіл згорю. І все ж неймовірне пізнання В останню прийде мить мою. Падіння триватиме вічно - Хоч вже й закінчилось давно, Так гарно, так дивно й незвично, Неначе в німому кіно... Між тисяч зірок не останній - Та все ж недарма мій політ, Бо серця якогось бажанню Собою відкрию цей світ.
|