Падаюча зірка

Ця мить - довжиною з епоху,
Ця вічність - така незначна.
В безодню я впала, ні вдоху -
А наче лиш зараз зліта.

В секунді застигло світання;
Мов листя, у попіл згорю.
І все ж неймовірне пізнання
В останню прийде мить мою.

Падіння триватиме вічно -
Хоч вже й закінчилось давно,
Так гарно, так дивно й незвично,
Неначе в німому кіно...

Між тисяч зірок не останній -
Та все ж недарма мій політ,
Бо серця якогось бажанню
Собою відкрию цей світ.