Складається чомусь таке враження, що ти, Наталю, думаєш лише про те, що я, чи хтось інший, коли пише пародію, то обов'язково намагається образити автора обраного твору. Хочу відразу сказати, що така думка невірна, бо не завжди автора хочуть зображувати у смішному вигляді. Пародія - це: 1.Сатиричний літературний, музичний твір, що використовує які - небудь риси іншого твору, а також його форму. До речі, попадає під ці критерії моя робота, чи ні? Якщо ні, то поясни, будь - ласка, чому. 2.Підтекстовка нового твору до існуючого. Гадаю, що вона також присутня тут. 3.Іронічне наслідування кого -, чого - небудь. Певно й воно є?.. 4.Невдале, лише зовнішнє наслідування чого - небудь, яке перекручуює суть того, що наслідують. Я старався так і робити - тільки наслідувати. Вір не вір, але дуже багато пародій пишуться на гарні твори. Буває, просто вихоплюють із тексту якусь одну цитату і пародіюють. Так було вже з моїми віршами, і не раз, чи два... Не буду лукавити, якщо скажу, що викликана цим зайва увага мені навіть подобається, дійшло до того, що своїм друзям - пародистам (А.Черняхівському, І.Гентошу) я вже сам показую щось написане мною, щоб привернути їхню увагу, - нехай рекламують... Про бажання Галини навчатися, мабуть, я краще делікатно промовчу - кожен обирає своє... Я дуже хотів, щоб ця пародія стала для неї поштовхом до навчання, а не навпаки, щоб вона вчилася, як ти мені говориш, підбирати "просто гарні слова", що, повір, не така й легка справа.
Хотів, було, прокоментувати "Грубку", але подумав: - "Навіщо в черговий раз повторювати одне й те саме - все одно не чують?.." Ось за двадцять хвилин і написалося таке... Та ні, Марійко, - не потону! Вже завтра розміщу "серйозний" вірш, ось побачеш... Дякую тобі.
Щиро вдячний тобі, Сашко, за уважність. Не помітив зміни інтонації в тому рядочку я, ніхто не звернув увагу на це й на "Натхненні", адже цей вірш був ще вчора там розміщений... Молодець, а то колись десь довелося б зайвий раз червоніти. Переставляти в рядку слова я не стану, а заради коефіцієнту прозорості мови, просто одне слова приберу геть, а в інше (взЯлася, ти правильно підказав) додам голосну "У" і все відразу стане на свої місця - узЯлася. Кострубатості не люблять усі, але чомусь її багато людей не відчувають, чи не бачать - не знаю...
За добрим сніданком у теплій оселі Минуле згадаєм - сумне і веселе, Як ми потерпали в лихих недостатках, Та вірили в щастя з самого початку... Може, Катю, так ліпше?..
Цей вірш, Марійко, мабуть, продиктований тобі тим самим настроєм, який навіває холодна зима. Ідилічний пейзаж поступово переходить в іделізований портрет... Гарний вірш!..
Якийсь загадковий, фантастичний, таємничий світ, світ хистких видінь, світ чудного і непізнаванного. Все тут ніби повите космічною млою, крізь яку летить наша планета, а на ній вибухають вулкани людських почуттів... Одним словом - чарівний вірш, Роксолано!..
Неприйнятне для мене судження: - "А варто? А хто оцінить?.." Погодься зі мною, Андрію, що добрі справи робляться нами в житті не заради їх оцінювання оточуючими?..
В третьому рядочку, Любо, "серцЯ" не в такт якось, чи не так?.. Незрозумілий і цей ще рядочок: "Зморжками повніючи щоденно..." Навіть, якщо мова йде про зморшки, то не можу собі уявити - як ними можна повніти?.. Інша справа - повнитися...
Світлана дає вірну пораду, адже в запропопонованому нею варіанті зберігається обраний розмір рядка. Ну, що, Наталю, - вже можемо й пісеньку заспівати, а не тільки вірш про природу прчитати...