Я також не розумію тих авторів, котрі замовкають у чеканні натхнення. Потрібно помічати все, до кожної події, або до якоїсь дрібнички в повсякденному житті в поета повинно бути небайдуже ставлення.
Рука Наталки відчувається мало не в кожному рядку. Не зав'яжу я В Вузлик свіТ Твій... - дивно, як вона редагуючи твір прогавила це в одному рядочку. Вірш сподобався.
Катю, зверніть увагу на слідуюче: 1. гОрах - горАх 2. калікують - а чи є взагалі таке слово в українській мові? Може, варто змінити на просте та надійне - НЕЗДОРОВІ?.. Чотири останні рядочки - не все гаразд із наголосами.
Про ту героїчну та водночас трагічну сторінку нашої історії забувати не варто вже лише тому, що кращого зразка самопожертви в недалекому минулому відшукати важко. Дякую вам.
Літо міряє штани, Щоб мерщій сховатись Од морозу восени Під багряну скатерть... Таке подумалося, Галю, тому що літо й зима не зустрічаються НІКОЛИ, поміж ними стоїть завжди осінь...)))
Якщо можна, то зроблю два маленьких застереження: 1. ...А ще я малюю світогляд... Олю, світогляд - система поглядів на життя, природу і суспільство, і мені здається, що її не МАЛЮЮТЬ навіть в уяві, а просто БУДУЮТЬ. 2...Його неповторність краси... Розумію, що заради рими появилося в закінченні рядка КРАСИ, тоді коли правильно речення варто будувати так: ЙОГО НЕПОВТОРНУ КРАСУ. Подумайте, може, внесете якісь зміни...
Дуже образний вірш, глибокий і змістовний. Валентино, я помітив, що мало не в кожному своєму вірші ти виокремлюєш наголоси для того, щоб читачу було легко читати тексти, але, погодься зі мною, цього можна уникнути, а як - здогадаєшся сама...))
Шкодую, пане Іване, що сьогодні, на відміну від попередніх років, не маю можливості побувати в Крутах, адже ті поїздки збагачують людину духовно. Дякую Вам.