Погоджуюся з думкою Людмили щодо уточнення, бо нелегко в житті, коли, крім одного друга, немає більше кому довіритися, але він, єдиний, кому довіряєш найпотаємніше, безсумнівно повинен у кожного з нас бути.
Вдалося вам, Катю, так чудово змалювати літній сад, що мені здалося навіть, наче я стояв десь поблизу й усе те бачив і відчував сам - і кольори, і запахи, і звуки...
Хай він людям шлях осяє, - так, мабуть, краще, хоч і важко мені уявити, як це може зробити дощ... У рядках збіг приголосних, дієслівні рими - потрібно намагатися цього вього уникати у віршах.
Та давня фізична і духовна знекровленість нації дає про себе знати і в умовах незалежного життя. Шкода, що для відродження знищеної енергії українського народу потрібно чимало часу, проте, сподіваюся, що той час уже не за горами... Слава Україні, пане Василю!