Легка як пух, з казкової орбіти
не гнівиться, не плаче і не просить.
Ця дівчина, мов зіткана із літа
по ранках із зорею сипле роси.
Не знаюча суспільного конвою
закохана безтямно в новизну.
Ця дівчина охрещена весною
так любить бігати під небом у грозу.
Як сто писань докупи галаслива
і як одне обточена, під Ніцше.
Ця дівчина, що вчора мені снилась
обожнює закінчуватись віршем.
| 
у Вас 
0
