Андрію, радив би йти на "Поетичні майстерні" заради того, щоб відчути різницю між рівнем сайтів. Вчора на "Анумо..." вірш В.Світлого "Здавалося б..." викликав шквал схвальних відгуків (а я написав на те пародію, але не став розміщувати, адже знаю ваше ставлення до подібних речей) тоді, коли на ПМ була зовсім протилежна реакція. Якщо не здогадуєшся чому, то ще раз перечитай уважно попередні коментарі дівчат. До речі, мені на ПМ не забороняють коментувати його вірші, отож і прокоментував учора іронічно: - "А мені сподобалося - оригінально та вміло..." На жаль, не помогло... Наснаги тобі!..
А навіщо нам, Катю, її згадувати, коли вона ось зараз за моїми, і, певно, вашими теж, вікнами на морозі дзвінко сміється, неначе кличе до себе й нас. А що, може, вийдемо?.. Дякую вам.
І мені той "лай" одразу кинувся у вічі, але вже Валерій звернув на це увагу - гвалт, гавкіт... Романе, з "вІтру - зітрУ" невдала рима через наголоси, краще "вітру - витру". Ще ось тут потрібно внести зміни: ПрилИнь, зігрІєш моЄ сЕрце... ПрилИнь, зігрІєш Юне сЕрце... Виправляй, вірш, повір, того вартий!
Буває, Тамаро, ще й часто! Підкидаєш дрова (знання), вона (людина) їх спалюю десь глибоко в собі, а в результаті тепла (віршів) чомусь мало. Поремонтувати не вдається, викидати до тепла не можна, - ось так і зимуємо...
Своїм очам не повірив, коли побачив тебе, Тамаро!.. Привіт! Дуже радий зустрічі з тобою на сайті, чесно. Мені сьогодні приємно чути саме від тебе такі добрі слова. Я щиро вдячний тобі за них.
Давайте по черзі. Край до мене говорить - жайворонковим співом так, щоб я його порозумів і беріг у відданості віру у мабутнє, котра (віра) повна помислів і мрій. Дякую тобі, Наталко.
Дякую тобі, Роксолано, за змістовний коментар, добрі слова. Ти знаєш, я мав на увазі віру - повну добрих помислів і мрій, але обіцяю тобі подумати над цим словом ще...
Складний вірш, Наталю, знаю, що дуже не просто так римувати, але, відчуваю, що ти це робиш без надмірних зусиль. Єдине місце, де спіткнувся: - І п'янить серце, мов з вина. Роксолана вже його чула?.. Чому не ставиш дати написання, щоб не гадати?..
Чи поцілунками сп'янила, Чи полонив мене твій спів, - Та я до Львова, як на крилах, У думах швидко прилетів. Щоб обійняти любу ще раз, Я вів себе, мов баламут, Рідні показуючи через Ірпінь до Умані маршрут. І несподівано вдалося Себе звільнить од самоти, - Твоє незібране волосся Збираю радо у джгути...
Добре, що, на відміну од мене, гарне волосся маєш, бо, певно, той маленький обігрівач, неподалік від тебе, не зігрівав зовсім поетку, а так, ніби манто на плечі накинула... Яка ти, Наталко, несподівано різна в своїй жіночій красі!.. Цікаво, а пародії на твори Оксанки на її творчому вечорі читали, чи ні?..