А хто ж ото так пензлем гарно вимальовує, та прибрибирає такий чудовий малюнок?.. Добре, Софіє, виходить усе в тебе, ти умієш причарувати своїм умінням кожного... Успіхів тобі!
Марійко, коли прочитав, то відразу подумав: - А чому час пливе, коли "...Злітає дим, з його обвуглених шматків..."? Згоряє час... Злітає дим З його обвуглених шматків... Гадаю, що дослухаєшся моєї поради.
Що значить реалізація проекту, котрий давно, ще в 1979 році, Академією наук УРСР та Інститутом мовознавства ім. О.О.Потебні реалізований і до цих пір дає можливість поетам вивчати звукову структуру мови, її музикальні властивості, інтонаційні закони і т.д. і т.п. А отже, звертатися до цього словника поет повинен не тільки задля того, щоб долати технічні труднощі конкретної творчої ситуації, а й задля того, щоб дивитися на свою роботу з наукового погляду, розвивати за допомогою пізнання теорії рими свої творчі пошуки... Приблизне, асонансне римування стає для тебе, відчуваю, знаком нової якості, але це дуже хибна думка, бо справжнє новаторство в поезії завжди залежить од змісту. Давай тоді подивимося і на зміст цього вірша. Крім самоспоглядання та самозакоханості, в ньому немає ні слова, ні детальки, ні рисочки про головне - "Даму твого серця", - яка вона, чим привабила тебе - нічого, просто в центрі уваги весь час, я наголошую на цьому, весь час перебуває автор, його особисте "Я". Цей вірш - яскравий приклад художньої глухоти... Дякую за всім чай, вибачаюся, що не зумів побути в гурті, може, б тоді ваша нічна розмова була б цікавішою та змістовнішою. Не помітив навіть, що й мій ранковий чай непомітно зовсім охолов... Кохайтеся, та не самозакохуйтеся!..
Відкрий "Словник українських рим" та й подивися... Мовчати не потрібно, Василю, коли бачиш якісь недоліки в мене, чи в когось іншого, як і безпідставно тішитися, коли тобі аплодоюють не розуміючи за що. Ось така моя незмінна позиція в цьому питанні.
А чому нас повинні страшити манівці, адже не всі дороги, Катю, прямими та рівними були й будуть? Звикли вже потроху до всього в житті, все перетерпимо... Дякую Вам.
Не розумію зовсім того віршувальника, котрий, ідучи на побачення з Лірою, бере із собою букетик таких "куцих" рим, як: віршоплинність - взаємність, (инність - ємність), дуже близьке звучання, чи не так?.. відповіли - на ти, вечори - провели, острівку - перетерплю, піти - навіки, - попса якась зараз краще звучить, ніж таке римування, правда. А тут мова йде, не забуваймо про це, саме про ПОЕЗІЮ... Про наголоси Марійка вже говорила...
Всі мої вірші, Іване, відверті,та не в кожному з них я навіть наближаюся до тієї межі дозволеності, котру багато авторів переходить без зайвих зволікань... Дякую.
Невже від кволих нинішніх приморозків можуть задубіти наші гарячі серця? Швиденько збиратися потрібно, бо незабаром уже весна - солов'ї співати почнуть...
Я, Наталю, вже давно пливу в ріці чіткої форми, яка найбільше пасує до мого нинішнього ставлення до життя і являється основною ознакою мого віршування. Формальні пошуки та дерзання в моїх віршах вже перешуміли, а тебе, бачу, вони не залишають у спокої й досі. Це - добре, бо так буде легко нам відрізнити твій голос від інших голосів... Молодець!..
Ну, Оксано, прекрасно, чи, може, ні, я незнаю, але впевнено заявляю, що з такого ув'язнення тікати нікуди не збираюся, адже мені там затишно та зручно... Дякую тобі.
Роксолано, я ж про палке кохання нічого образливого не сказав, просто згадав про давнє та засвідчив той факт, що зараз, буваючи в певних місцях, лише згадую про нього, не забуваю нічого...