Катю, я сподіваюся, що мій коментар будете читати не ви одна, отож укотре хочу нагадати всім, що українську мову в світі так високо ставлять за її співучість тому, що у ній можливе рівне співвідношення голосних і приголосних у поетичних рядках, у літературі недарма присутній такий термін - прозорість мови, - нам, авторам, варто про це завжди пам'ятати, адже ми повинні бути взірцем для інших... Коли ми, Катю, свій твір виставляємо на розсуд інших, то ніяких виправдовувань, повірте, бути не може...
Зайві приголосні: - Десь вдалині - удалині... Вже стільки днів - багато, чимало... Віддихнути - відпочити... Русизми ; - Жара - спека... Пожар - пожежа... Про неточність рим промовчу, адже вони самі своїм криком привертають увагу читача до себе...
На жаль, так буває, Василю, не завжди, але, я погоджуюся з вами, часом, справді мені вдається написати такі рядки, за які потім ніколи не доведеться червоніти ні мені, ні дітям за батька. Дякую вам.