Повинно, Олексію, повинно добро бути з кулаками, але, часом, доводиться комусь роками свого життя розраховуватися за такі аргументи. Повір, що знаю про це, на жаль, не з чужого досвіду... Дякую тобі.
Які гарячі фарби! Скільки теплоти у зарисовці! Навіть відчув і побачив: Вина червоного ковток, Проміння сонячного світла,- Надломить ледь рука тендітна Крихкого печива шматок. Гарно, Алло! Сподобався ваш переклад.
Важко уявити собі статтю чи доповідь про Лесю Українку, де б не цитувалося її замените "Contra spem spero" із закінченням: Так! Я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! Геть, думи сумні! Це все тому, що обітися без цієї цитати неможливо, бо вона, як і славетний рицарський поклик "Убий - не здамся!", визначає якнайточніше вольову вдачу поетеси. Ось тому я тобі, Дарино, раджу більше читати, щоб навчатися, більше писати, щоб прийшло уміння, і, повір мені, тоді твої вірші не будуть наївними щодо форми та змісту. Успіхів тобі!
А ви, Алло, уже збагачені життєвим досвідом, напевно здогадуєтеся на що я натякнув? Колись червоний прапор усіх нас об'єднував, а зараз - навпаки. Ось і думаю про те, як будуть на слідуючому тижні стрічатися "дві правди"... Дякую вам за коментар.
Весна!.. Соловейкам, бачу, уже не спиться, хоча, зазвичай, вони починають свої переспіви десь із середини травня. Це жарт, Софійко... Дякую тобі за добрі слова.
Вірш написаний не сьогодні, Наталю, а трошки раніше, коли я став свідком однієї словесної суперечки, яка потім несподівано перейшла, на жаль, у бійку. Прикро було від того, що, у одного з тих хлопців, кулаки стали останнім аргументом правоти... Дякую тобі.
Через твій, Софіє, коментар, мені довелося сьогодні розмістити не того вірша, якого планував, а все через боязнь тебе засмутити. Правда, і цей не дуже веселий, але у тому суму значно більше. Дякую тобі.
Свою думку я уже висловив раніше - гарно. Мені приємно, Наталко, що час від часу мої рядочки проймають твою душу, що вони спроможні принести тобі несподівано натхнення.