.
•••
Воздух пасмурный влажен и гулок,
Хорошо и
не страшно в лесу.
Легкий
крест одиноких прогулок
Я
покорно опять понесу.
И опять
к равнодушной отчизне
Дикой
уткой взовьется упрек,-
Я
участвую в сумрачной жизни,
Где один
к одному одинок!
Выстрел
грянул. Над озером сонным
Крылья
уток теперь тяжелы,
И
двойным бытием отраженным
Одурманены
сосен стволы.
Небо
тусклое с отсветом странным -
Мировая
туманная боль -
О,
позволь мне быть также туманным
И тебя
не любить мне позволь!
(1911)
ПЕРЕКЛАД
В лісі хороше, вогко
і дзвінко,
Тихий вітер збиває
росу.
Я самотні прогулянки
звикло,
Наче хрест, одиноко
несу.
Знов до тебе, байдужа
вітчизно,
Дивним птахом мій
докір злітав -
Співучасник життєвої
тризни,
Як і всі, одиноким я
став.
Постріл. Вмить понад
над озером вражений
Птах зірвався, мов
камінь згори,
І подвійним життям
відображені
Заніміли дерев
стовбури.
Небо тьмяне
відсвітлює млосно
Затуманений біль в
вишині -
О, дозвольте, прошу,
також просто
Не кохати вас більше
мені!
|