Переклад: Мандельштам із збірки "Камінь"

•••

Воздух пасмурный влажен и гулок,

Хорошо и не страшно в лесу.

Легкий крест одиноких прогулок

Я покорно опять понесу.

И опять к равнодушной отчизне

Дикой уткой взовьется упрек,-

Я участвую в сумрачной жизни,

Где один к одному одинок!

Выстрел грянул. Над озером сонным

Крылья уток теперь тяжелы,

И двойным бытием отраженным

Одурманены сосен стволы.

Небо тусклое с отсветом странным -

Мировая туманная боль -

О, позволь мне быть также туманным

И тебя не любить мне позволь!

                    (1911)

ПЕРЕКЛАД

В лісі хороше, вогко і дзвінко,

Тихий вітер збиває росу.

Я самотні прогулянки звикло,

Наче хрест, одиноко несу.

Знов до тебе, байдужа вітчизно,

Дивним птахом мій докір злітав -

Співучасник життєвої тризни,

Як і всі, одиноким я став.

Постріл. Вмить понад над озером вражений

Птах зірвався, мов камінь згори,

І подвійним життям відображені

Заніміли дерев стовбури.

Небо тьмяне відсвітлює млосно

Затуманений біль в вишині -

О, дозвольте, прошу, також просто

Не кохати вас більше мені!