Так, шкода, що серед нас уже немає людини, котра намалювала ці хисткі, блакитні, веселкові видива, -написала, зітканого з проміння душевної любові, вірша.
Всі ми, Галино, грішники, на землі, хоч іноді соромимося самі собі у цьому признатися. Повір, що мене вже ніхто не переконає у протилежному. Якщо на сайті є святі, то хай обізвуться, цікаво буде просто познаймитися із тими людьми. Дякую тобі.
Проясниться, Наталю, потепліє, незабаром настануть погожі дні, зійде край неба веселка, як знак єднання... Безсилля і безнадія, здається, не притаманні твоїй творчості.
Катю, у першій стопі збіг приголосних. Щоб позбутися його, може, краще: Дороги чужі, вам у даль пролягати... Рима "тепла - звАла" теж не веселить при читанні. Молва - русизм, бо українською буде: поговір, чутка, поголос... Остання стопа сприймається мною важко при всій її зрозумілості. Сприйміть мої зауваження із розумінням. З повагою Did.
Колись дружина мені говорила, що наший знайомий просто "золотий" чоловік, а коли я її перепитував, чи не здаюся я їй також таким, то вона відповідала, що я теж "золотий", але наший знайомий яскравіше сяє. Ось і почав із тих пір відчувати в її душі приховану невдоволеність мною, тому й написалися ці рядочки. Дякую вам, Катю.
Краще - "знадобиться порада". Дві останні стопи із римами "почать - промовчать", "руйнувать - співчувать", тільки псують добре враження про вірш. Софіє, я радив би саме там внести якісь зміни.